Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
| Орден «Святого Іоанна Єрусалимського» рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского | ||||
 | ||||
| Країна |
 Російська імперія | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | орден | |||
| Статус | не вручається | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 29 листопада (10 грудня) 1798 р. | |||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Кавалери ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Росія) (62) | ||||
| Черговість | ||||
| Молодша нагорода | Орден Андрія Первозванного | |||
 Орден Святого Іоанна Єрусалимського у Вікісховищі | ||||
Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Мальтійський хрест) (рос. Орден Святого Иоанна Иерусалимского, Мальтийский крест) — орден Російської Імперії.
У 1798 році, коли Наполеон I під час експедиції до Єгипту захопив Мальту, лицарі ордена звернулися до російського імператора Павла I з проханням прийняти на себе сан Великого магістра ордену Святого Іоанна Єрусалимського, на що останній погодився.
29 листопада (10 грудня) 1798 Павло I видав свій Маніфест про встановлення на користь російського дворянства ордену Святого Іоанна Єрусалимського і правила для прийняття дворян Російської імперії через цей орден.
У роки правління Павла I орден Св. Іоанна Єрусалимського став вищою відзнакою, дарованої за цивільні та військові заслуги. Дарування ж командорства цього ордену перевершувало за значенням нагородження навіть орденом Св. Андрія Первозванного, оскільки цим виражалося приватна прихильність государя імператора. У день своєї коронації 5 квітня 1797 р. Павло I об'єднав існуючі в Росії орденські корпорації в єдиний Російський кавалерський орден, або Кавалерське товариство Російської імперії. Однак до нього не увійшли кавалери орденів Св. Георгія і Св. Володимира.
Наступник Павла I на російському престолі Олександр I прибрав з державного герба Мальтійський хрест, склав із себе повноваження Великого магістра, в 1810 році вийшов Указ про припинення нагородження знаками Мальтійського Ордену. Судячи з «височайше затвердженим положенням» Комітету міністрів від 20 січня 1817 року, згідно з яким після смерті родових командорів їх спадкоємці не мають права на це звання і не носять знаків ордену Св. Іоанна Єрусалимського, російська гілка зазначеного ордену фактично припинила своє існування.
Орден мав три ступені:
- І ступінь — Великий Командорський хрест
- ІІ ступінь — Командорський хрест
- ІІІ ступінь — Кавалерський хрест
- Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти
- Донат Ордена Святого Іоанна Єрусалимського
- Спасский И. Г.,. Иностранные и русские ордена до 1917 года. — СПб. : Дорваль, 1993. — С. 196. — ISBN 5-8308-0042-X. (рос.)
- Шепелёв Л. Е.,. Чиновный мир России: XVIII — начало XX вв. — СПб. : Искусство—СПб, 1999. — 479 с. — ISBN 5-210-01518-1. (рос.)
- Милославский Ю. Г., Странноприимцы: Православная ветвь Державного Ордена рыцарей-госпитальеров Св. Иоанна Иерусалимского. — СПб.: Издательство Царское Дело, 2001. — 240 с. (рос.)
- Серков С. Р.,. Ордена Белого Орла, «Виртути милитари», Святого Иоанна Иерусалимского // "Военно-исторический журнал". — 1990. — № 7. — С. 92-95.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)- Орден Св. Иоанна Иерусалимского (Мальтийский крест) (рос.)
- Российский кавалерский орден и награды русских приорств ордена Св. Иоанна Иерусалимского (рос.)
