Данило Острозький
| Данило Острозький | |||
| Данило Острозький у битві на Синіх Водах | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1340 — 1366 | |||
| Наступник: | Федір Острозький | ||
| |||
| 1352 — 1366 | |||
| Попередник: | Юрій Львович | ||
| Наступник: | Юрій-Андрій Острозький | ||
| Ім'я при народженні: | Андрій | ||
| Смерть: | не раніше 1366 | ||
| Рід: | Острозькі | ||
| Батько: | Василько Слонімський | ||
| Шлюб: | Василіса | ||
| Діти: | Федір, Юрій, Михайло, Дмитро, Олександр, Анастасія | ||
Данило Острозький, або Данило Василькович[1] (пом. після 1366 — до 1370[1] / 1376[2]) — князь на Острозі, перший історично відомий князь Острозький, також князь холмський (1352—1366), турівський.
Походження Острозьких достовірно не встановлено. В історичних джерелах рід з'являється у 1386 році, коли згаданий князь Федір Острозький. Його батьком вважається Данило, походження якого залишається дискусійним[3].
Існує кілька гіпотез про походження Данила Острозького.
На думку Леонтія Войтовича, походження князів Острозьких залишається дискусійним[4], хоча він вважає князя Данила сином слонімського, та, можливо, острозького князя Василька Романовича (1256/60—поч. XIV ст.[5]), сина князя Романа Даниловича (бл. 1230—бл. 1261) та онука короля Данила. Також цей дослідник стверджував, що здогадка Зигмунта Радзіміньського про походження Острозьких від незнаних конунгiв вікінгів, які осіли на Волині мало не в часи Рюрика, нічим не підтверджується.[6] Свого часу Стефан Кучинський стверджував, що князь Данило, без сумніву, представник династії Гедиміновичів.[7] Цієї ж думки притримувався інший польський дослідник, Юзеф Пузина, який вважав Данила сином литовського князя Наримунта Гедиміновича[8]. Михайло Максимович відкидав цю версію. У своїй праці «Листи про князів Острозьких до графині А. Д. Блудової» він виводив рід від турово-пинських Рюриковичів.
Існували й інші версії походження Острозьких. За однією з них, Острозькі князі походять від князів Городенських[9]. Існувала також версія про те, що Данило, родоначальник Острозьких, був галицьким боярином, що привласнив собі князівський титул[10].
Відомо про Данила не дуже багато. Його ім'я згадується в двох синодиках: Холмському (поз. 1) і Києво-Печерському (поз.91, 303). За дослідженнями Л. Войтовича, Данило отримав свою долю до 1340 року. Також Войтович вважає, що в період 1352-1366 років Данило був князем холмським[11]. Г. О. Власов вважав Данила Слонімським князем[12].
Вперше згаданий у 1340 році: тоді він разом з воєводою Дмитром Детьком після нападу польських вояків привів татар на допомогу князю Дмитрові-Любарту.[13] Польські хроністи називали його по-різному: Мартін Кромер (1512—1589) — Daniele Ostrogio, а Янко з Чарнкова, якого пізніше використали Ян Длугош та Марцін Бєльський — Данилом з Острова (Daniele de Ostrow).
З його ім'ям пов'язують побудову Мурованої вежі Острозького замку[джерело?].
У 1341 році був учасником повстання проти короля Казимира. За даними Дениса Зубрицького, разом з князем Дашком з Перемишля 1341 (або 1344) року очолили звільнення Львова, Галичини від польських окупантів. Щоправда, для цього використали допомогу татар[14].
Збудував замок в Острозі. Брав участь у битвах з хрестоносцями, учасник битви на Синіх Водах. Перший представник роду, який отримав поселення Дубно.
За Києво-Печерським патериком, дружину Данила звали Василіса[15]. Діти:
- Юрій (Андрій) (пом. близько 1377)[16], князь Холмський у 1370—1377[11];
- Михайло (пом. 12 серпня 1399), князь Холмський у 1383—1387[11];
- Дмитро (пом. 12 серпня 1399)[11];
- Анастасія; чоловік: Іван Олександрович, князь Глинський[11];
- Федір (близько 1365 — після 1437), князь Острозький[11];
- Олександр (Олексій)[11][17];
- донька[18]; чоловік: Роман Федорович (помер після 1416), князь Кобринський і Ратненський[11].
- ↑ а б Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ… — С. 48.
- ↑ Мицько I. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра. — 1999. — № 2 (4). — С. 49—56.
- ↑ Максимович М. А. Письма о князьях Острожских…. — С. 5—6.
- ↑ Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 44.
- ↑ Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 509.
- ↑ Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 45.
- ↑ Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410)… — S. 382.
- ↑ Puzyna J. Potomstwo Narymunta Gedyminowicza // Miesięcznik Heraldyczny. — 1931. — Rok X. — №. 11. — S. 251—258. (пол.)
- ↑ Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy…. — P. 342—343.
- ↑ История родов русского дворянства: В 2 кн / авт.-сост. П. Н. Петров. — М. : Современник; Лексика, 1991. — Т. 1. — С. 366—371. — 50 000 прим. — ISBN 5-270-01513-7.
- ↑ а б в г д е ж и Войтович Л. В. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
- ↑ Власьев Г. А. Потомство Рюрика. Материалы для составления родословной. — Пг., 1918. — Т. 2. Князья Владимиро-Волынские. Вып. 1-й.
- ↑ Генеалогічні записки Українського генеалогічного товариства. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
- ↑ Zubryćkyj Denys. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 34. (пол.)
- ↑ Киево-Печерский синодик, поз. 92, 304.
- ↑ Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 85, 269, 316.
- ↑ Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 83-84, 268.
- ↑ Згадана в Києво-Печерському синодику, поз. 288.
- Войтович Л. Данило Василькович // Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 37, 73, 510, 512, 615, 637. — ISBN 966-8545-52-4.
- Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.] // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія «Історичні науки». — 2008. — Вип. 13. — С. 44—59.
- Войтович Л. Боротьба Любарта-Дмитра Гедиміновича за відновлення Галицько-Волинської держави // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — № 22. — Луцьк, 2009. — С. 120—127.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 209—220.
- Максимович М. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
- Данило Острозький: образ, гаптований бісером : [роман-дослідження] / П. М. Кралюк. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2017. – 288 с. – (Ім‘я на обкладинці ; вип. 3). – ISBN 966-10-4714-2.
| Попередник Не було |
|
Князь острозький 1340-1366 |
|
Наступник Федір Острозький |
| Попередник Юрій Львович |
|
Князь холмський 1352-1366 |
|
Наступник Юрій-Андрій Острозький |