Очікує на перевірку

П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з П'єр Ожеро)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
П'єр-Франсуа-Шарль Ожеро
фр. Pierre Augereau
Ім'я при народженніфр. Charles Pierre François Augereau[1]
Народився21 жовтня 1757(1757-10-21)
Париж
Помер12 червня 1816(1816-06-12) (58 років)
Ла-Уссе-ан-Брі
ПохованняПер-Лашез[2] і Grave of Augereaud
Країна Франція[1]
Національністьфранцуз
Діяльністьвійськовий очільник
Знання мовфранцузька[3]
УчасникРеволюційні війни і Наполеонівські війни
ЧленствоРада П'ятисот
Роки активностіз 1774
Титулгерцог
ПосадаMember of the Council of Five Hundredd, пер Франції[d] і генерал-губернатор
Військове званняМаршал Франції
Конфесіякатолицтво
БатькоП'єр Ожеро
МатиМарі-Жозефіна Креслін
Брати, сестриJean-Pierre Augereaud
У шлюбі зЖозефіна-Марі Граш
Аделаїда Огюстіна Бурлон де Шаванж
Нагороди
Герб
Герб

П'єр-Франсуа́-Шарль Ожеро́ (фр. Pierre Augereau, *21 жовтня 1757 —†12 червня 1816)[4] — французький військовий діяч часів Французької революції та Першої імперії, Маршал Франції, пер Франції.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

Походив з родини П'єра Ожеро, торгівця фруктами у паризькому передмісті Сен-Марсо. Отримав початкову освіту. 1774 році вступив до французької армії. Згодом перейшов на службу до пруської армії, де брав участь у війні за Баварській спадок проти Австрії, а згодом у війнах проти Османської імперії. Тут він отримав посаду сержанту, але потім дезертував, перебравшись до Саксонії. Тут він деякий час був на службі у місцевому війську, а у 1790 році поступив на службу до короля Неаполя. У 1791 році служив королю Португалії.

На службі Республіки

[ред. | ред. код]

У 1792 році повернувся до Франції. Протягом у 1793 році отримував звання капітана, підполковника та полковника за успішні дії проти шуанів у Бретані. У 1796—1797 роках брав активну участь у італійській кампанії. У 1797 році допомагав придушити заколот роялістів у Парижі. 23 грудня того ж року отримав звання дивізійного генерала. Того ж року очолював послідовно Самбро-Мааську й Рейнсько-Мозельську армії.

У 1799 році обирається членом Ради п'ятисот. Виступив проти заколоту 18 брюмера, але потім приєднався до Наполеона Бонапарта. Тому отримав командування Батавською армією. У 1801 році відправлений у відставку за свої республіканські висловлювання.

На службі Наполеона

[ред. | ред. код]

Під час коронації Наполеона останній запитав Ожеро: «Як Вам церемонія?» Той відповів: «Красива. На жаль, тут бракує 100 тисяч осіб, які наклали головою, щоб таких церемоній ніколи не було». Втім імператор надав Ожеро звання маршала, орден Почесного легіону.

У 1805 році успішно діяв проти австрійців під Ульмом, проте не брав участі у битві під Аустерліцом. У 1806 році звитяжив на чолі 7 корпусу Великої армії у битві під під Єною та під Ґолиміном. У битві під Пройсіш-Ейлау його корпус було розбито, а самого Ожеро поранено. Втім у 1808 році він стає герцогом Кастільйоне.

У 1808—1812 роках воював в Іспанії, де відзначився жорстокістю. У 1812 році повертається до Франції. У 1812 році призначається головою 11 корпусу, що стояв в Пруссії. Проте Ожеро не брав участь у військовій кампанії проти Росії. Після відступу Наполеона I з Росії Ожеро приєднався до нього. Після цього був активним учасником усіх битв 1813 року.

У військовій кампанії 1814 році виявив повільність та небажання продовжувати війну. Зрештою 16 квітня перейшов на бік Бурбонів. За це отримав звання пера.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Під час Ста днів Наполеона Ожеро намагався повернути довіру останнього, проте марно. Тому не брав участі у військовій кампанії 1815 року. Під час другого повернення Бурбонів зберіг свої титули та звання, але вимушений був піти у відставку. Віддалився до свого маєтку, де й помер 12 червня 1816 року від водянки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Pouvoirs et société / за ред. G. Bonet — Publications de l'olivier, 2011. — Т. 1. — 699 с.
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Michel Cadé, " Augereau (Charles, Pierre, François) ", in Nouveau Dictionnaire de biographies roussillonnaises 1789—2011, vol. 1 Pouvoirs et société, t. 1 (A-L), Perpignan, Publications de l'olivier, 2011, 699 p. (ISBN 9782908866414)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Axel Kuhn, Die Französische Revolution, Reclam Nr. 17017, Stuttgart 2009
  • Nicole Gotteri, Grands dignitaires, ministres et grands officiers du Premier Empire: autographes et notices biographiques, Nouvelles Éditions Latines, 1990, 264 p.
  • Michel Cadé, " Augereau (Charles, Pierre, François) ", in Nouveau Dictionnaire de biographies roussillonnaises 1789—2011, vol. 1 Pouvoirs et société, t. 1 (A-L), Perpignan, Publications de l'olivier, 2011, 699 p. (ISBN 9782908866414)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр-Франсуа-Шарль_Ожеро&oldid=40580510