А-135

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ПРО А-135)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
51Т6 (ABM-4 Gorgon)
Малюнок Розвідувального управління Міністерства оборони США пуску ракети SH-08/ABM-3A GAZELLE 53T6 із РЛС з фазованою решіткою Дон-2 на задньому плані
Малюнок Розвідувального управління Міністерства оборони США пуску ракети SH-08/ABM-3A GAZELLE 53T6 із РЛС з фазованою решіткою Дон-2 на задньому плані
ТипПротибалістична ракета
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1995 — т. ч.
Оператори Збройні сили РФ
Історія виробництва
РозробникКонструкторське бюро «Новатор»[en]
Розроблено1978
Виготовлення1988
Виготовлена
кількість
68
Характеристики
Вага33 000 — 45 000 кг
Довжина19,8 м[1]
Діаметр2,57 м[1][2]
Потужність вибуху10 кілотонн ТНТ (42 ТДж)

Двигун2-ступеневий твердопаливний
Операційна
дальність
350—900 км[2]
Максимальна глибина350—900 км
Швидкість7 (8 600 км/год; 2,4 км/с)
Пускова
платформа
шахтна пускова установка[2][3]

А-135 у Вікісховищі
Карта московської системи ПРО А-135. Діючі ракети розташовані поблизу міста, а недіючі — на краю області.
А-135
А-135
А-135
А-135
А-135
А-135
link=Дон-2Н[en]
Система ПРО А-135 в Московській області. Чорні ракети — це справні 53Т6[en], незафарбовані ракети — несправні 51Т6, а антена — РЛС «Дон-2Н[en]» у Софрино, де також розміщено комплекс 53Т6.[4]

А-135 (перейменовано на А-235)[5] (за класифікацією НАТО: ABM-4 Gorgon) — російська система протиракетної оборони, розгорнута навколо Москви для перехоплення боєголовок, що летять на місто або його околиці. Система була розроблена в Радянському Союзі і прийнята на озброєння в 1995 році. Система є наступницею попередньої А-35 і відповідає Угоді про обмеження системи протиракетної оборони 1972 року.[2]

Оператором системи є 9-та дивізія протиракетної оборони, що входить до складу командування ППО і ПРО Військ повітряно-космічної оборони Росії.[6][7]

Історія

[ред. | ред. код]

У доповідній записці з архіву Віталія Катаєва, написаній приблизно в 1985 році, передбачалося, що система «буде завершена в 1987 році для забезпечення захисту від удару 1-2 сучасних і перспективних МБР і до 35 ракет середньої дальності типу Pershing 2».[8]

17 лютого 1995 року система А-135 отримала статус «боєздатної» (прийнятої на озброєння). Вона працює, хоча її компонент 51Т6 було знято з оброєння в лютому 2007 року. Очікується, що її замінить нова ракета (ПРС-1М). На полігоні Сари-Шаган[en] у Казахстані є робоча тестова версія системи.

Випробування

[ред. | ред. код]

У листопаді 2017 року було проведено успішне випробування перехоплювача 53Т6. Швидкість цілі до 3 км/с (швидкість 53Т6 — 3 км/с[9]), перевантаження при розгоні — 100 G, маневрування попереднього навантаження — 210 G.[10]

Структура

[ред. | ред. код]
А-135. Карта розташування: Росія
Барановичі
Барановичі
Габала
Габала
Балхаш
Балхаш
Іркутськ
Іркутськ
Печора
Печора
Оленегорськ
Оленегорськ
Москва
Москва
A-135 Early Warning Radars

А-135 складається з РЛС бойового управління Дон-2Н[en] і двох типів ракет ПРО. Він отримує дані з широкомасштабної російської радіолокаційної мережі раннього попередження, які надсилаються до командного центру, який потім передає дані відстеження на радар Дон-2Н.[4] РЛС Дон-2Н[en] — це велика РЛС бойового управління з фазованою решіткою з охопленням 360°.[11][12] У 2007 році на дослідному зразку Дон-2НП у Сари-Шагані були проведені випробування для оновлення програмного забезпечення.[12][13]

Російська радіолокаційна мережа раннього попередження складається з:[14]

Розгортання

[ред. | ред. код]

Є щонайменше 68 активних пускових установок внутрішньоатмосферних ракет-перехоплювачів малої дальності 53Т6[en] з ядерним зарядом, по 12 або 16 ракет кожна, розгорнутих на п'яти пускових майданчиках. Вони випробовуються приблизно щорічно на полігоні Сари-Шаган[en].[15] Крім того, на двох пускових майданчиках розміщено 16 знятих з озброєння пускових установок позаатмосферних ракет-перехоплювачів великої дальності з ядерним зарядом 51Т6 по 8 ракет у кожній.[4]

Місце[14] Координати[4] Кількість[4][14] Подробиці
Активні
Софрино[en] 56°10′51.97″ пн. ш. 37°47′16.81″ сх. д. / 56.18110° пн. ш. 37.78800° сх. д. / 56.18110; 37.78800 12 Розміщено разом з РЛС «Дон-2Н»
Литкаріно 55°34′39.04″ пн. ш. 37°46′17.67″ сх. д. / 55.57751° пн. ш. 37.77157° сх. д. / 55.57751; 37.77157 16
Корольов 55°52′41.09″ пн. ш. 37°53′36.50″ сх. д. / 55.87808° пн. ш. 37.89347° сх. д. / 55.87808; 37.89347 12
Сходня[en] 55°54′04.11″ пн. ш. 37°18′28.30″ сх. д. / 55.90114° пн. ш. 37.30786° сх. д. / 55.90114; 37.30786 16
Внуково[ru] 55°37′32.45″ пн. ш. 37°23′22.41″ сх. д. / 55.62568° пн. ш. 37.38956° сх. д. / 55.62568; 37.38956 12
Зняті з озброєння
Сергієв Посад-15 56°14′33.01″ пн. ш. 38°34′27.29″ сх. д. / 56.24250° пн. ш. 38.57425° сх. д. / 56.24250; 38.57425 8 Майданчик також використовувався в системі А-35
Наро-Фомінськ-10 55°21′01.16″ пн. ш. 36°28′59.60″ сх. д. / 55.35032° пн. ш. 36.48322° сх. д. / 55.35032; 36.48322 8 Майданчик також використовувався в системі А-35

Наступник

[ред. | ред. код]

Наступна система під назвою «Самолет-М» (а нещодавно А-235[en]) використовуватиме новий, звичайний варіант ракети 53Т6, яка буде розгорнута в колишніх шахтних шахтах 51Т6.[16][17][18] Нова ракета ПРС-1М є модернізованим варіантом ПРС-1 (53Т6) і може використовувати ядерні або звичайні боєголовки. Вона може вражати цілі на дальності до 350 км і на висоті до 50 км.[19]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б 51T6. www.astronautix.com (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  2. а б в г Система А-135 ракета 51Т6 - ABM-4 GORGON - MilitaryRussia.Ru — отечественная военная техника (после 1945г.). militaryrussia.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  3. Шон О'Коннор (12 грудня 2009). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems (англ.): 1. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  4. а б в г д Шон О'Коннор (2012). Russian/Soviet Anti-Ballistic Missile Systems (англ.). Air Power Australia. с. 1. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 30 квітня 2012.
  5. Алєксєй Арбатов; Владімір Дворкін; Петр Топичканов; Тун Чжао; Лі Бін (2017). ENTANGLEMENT AS A NEW SECURITY THREAT: A RUSSIAN PERSPECTIVE. Entanglement (англ.): 11—46.
  6. Air space defence troops (англ.). Warfare. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 17 червня 2012.
  7. Алєксандр Стукалін (Травень 2012). Russian Air and Space Defense Troops: Gaping Holes. Moscow Defense Brief (англ.). Centre for Analysis of Strategies and Technologies (2). Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  8. Павел Подвіг (23 жовтня 2012). Very modest expectations: Performance of Moscow missile defense. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 10 червня 2013.
  9. Эксперты рассказали о возможностях новой российской ракеты ПРО (рос.). 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  10. Обнародовано видео испытаний новой российской противоракеты (рос.). 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  11. Don-2NP Pill Box (англ.). Global Security. Архів оригіналу за 13 червня 2007. Процитовано 12 червня 2007.
  12. а б Павел Подвіг (29 грудня 2007). Russia is modernizing the Don-2N radar. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 1 лютого 2012.
  13. Олег Бухарін; Тімур Кадишев; Євген Мясніков; Павел Подвіг; Ігор Сутягін; Максим Тарашенко; Боріс Железов (2001). Павел Подвіг (ред.). Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Кембридж, Массачусетс: MIT Press. ISBN 0-262-16202-4.
  14. а б в Павел Подвіг (30 січня 2012). Early Warning (англ.). Russian Strategic Nuclear Forces. Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
  15. Павел Подвіг (20 грудня 2011). Test of a missile defense interceptor. Russian Strategic Nuclear Forces (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 30 квітня 2012.
  16. Яна Гонкова (Квітень 2013). Current Developments in Russia's Ballistic Missile Defense (PDF) (англ.). Інститут Джорджа К. Маршалла. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2014. Процитовано 9 червня 2013.
  17. A-235 Samolet-M (англ.). Інститут Джорджа К. Маршалла. n.d. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  18. Russia Revamps Missile Defenses Around Moscow (англ.) [Архівовано 24 липня 2014 у Wayback Machine.] Москва, 17 вересня 2012 (РИА Новости)
  19. @DFRLab (1 грудня 2017). #PutinAtWar: New Russian Anti-Ballistic Missile (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]