Перейти до вмісту

Пабло Ларраїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пабло Ларраін)
Пабло Ларраїн
ісп. Pablo Larraín Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження19 серпня 1976(1976-08-19)[1] (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняСантьяго, Чилі Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Чилі Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materUniversity for the Arts, Sciences, and Communicationd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінорежисер, кінопродюсер, виконавчий продюсер, сценарист, режисер монтажу, режисер, кіносценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1883257 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Пабло Ларраїн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пабло Ларраїн[3][4][5] Матте (ісп. Pablo Larraín Matte; нар. 19 серпня 1976(1976серпня19), Сантьяго, Чилі) — чилійський режисер, знаний завдяки роботі над фільмами «Ні» (2012), «Неруда» (2016), «Джекі» (2016), «Спенсер: Таємниця принцеси Діани» (2021), «Граф» (2023) і «Марія» (2024). Разом зі своїм братом, Хуаном де Діосом, продюсував фільм Себастьяна Леліо «Фантастична жінка» (2017), який став першим чилійським фільмом, який отримав премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою. 2021 року зняв психологічний романтичний мінісеріал жахів для Apple TV+ «Історія Лізі».

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Народився в Сантьяго, Чилі, в сім'ї професора права (а згодом сенатора від Союзу незалежних демократів) Ернана Ларраїна та Магдалени Матте, колишньої міністерки житлового будівництва та урбаністики в роки президентства Себастьяна Піньєри[6].

Вивчав аудіовізуальну комунікацію в Університеті мистецтв, наук і комунікації в Сантьяго[7].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

2003 року разом зі своїм братом Хуаном де Діосом заснував продюсерську компанію Fábula, через яку розвиває свої кінематографічні та рекламні проєкти та підтримує роботу нових міжнародних режисерів[8].

Перший повнометражний фільм «Фуга» зняв 2005 року. Стрічка вийшла у прокат у березні 2006 року й отримала міжнародне визнання, зокрема кілька призів на міжнародних кінофестивалях як-от Картахенському та Малазькому[9][10]. 2008 року випустив свій другий повнометражний фільм «Тоні Манеро» про одержимого персонажем Джона Траволти з «Лихоманки суботнього вечора». Прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі 2008 року, де брав участь у «Двотижневику режисерів»[11]. Його наступний фільм «Після смерті» 2010 року розповідає про помічника коронера під час перевороту 1973 року, внаслідок якого до влади прийшов Піночет. Прем'єра відбулася на 67-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, де змагався за «Золотого лева» в офіційній конкурсній частині[12].

2010-ті роки

[ред. | ред. код]

2011 року зняв телесеріал «Втікачі», який став першим серіалом, виробленим у Чилі HBO Latin America[13]. Серіал номінували як найкращий драматичний серіал на 42-й міжнародній премії Еммі[14].

2012 року вийшов фільм «Ні», у якому Ґаель Ґарсіа Берналь зіграв керівника рекламної компанії, який проводить кампанію «Ні» під час плебісциту 1988 року щодо продовження повноважень Августо Піночета. Прем'єра відбулася в секції «Двотижневика режисерів» на Каннському кінофестивалі 2012 року[15][16], де Ларраїн отримав нагороду за найкращу режисуру[17]. Також був номінований як найкращий фільм іноземною мовою на 85-й церемонії вручення премії «Оскар», ставши першою чилійською роботою в цій категорії[18]. Разом з «Тоні Манеро» та «Після смерті», «Ні» вважається частиною «ненавмисної трилогії» Ларраїна, оскільки сюжети зосереджені навколо історій, дія яких відбувається під час диктатури Августо Піночета[19]. Ларраїн сказав: «У Чилі праві, як частина уряду Піночета, несуть пряму відповідальність за те, що сталося з культурою в ті роки, не лише через її знищення чи обмеження її поширення, але й через переслідування письменників і художників». Він заявив: «Чилі майже двадцять років виявилася не в змозі виразити себе художньо», а також відчув, що «праві в усьому світі не дуже цікавляться культурою, і це свідчить про їхнє невігластво, оскільки комусь важко отримати від чогось максимальну користь або отримати від цього задоволення, якщо ти цього не розумієш»[20].

2013 року був членом журі офіційного конкурсу на 70-му Венеційському міжнародному кінофестивалі[21]. 24 березня 2014 року «The Wrap» повідомила, що Ларраїн веде переговори щодо знімання нової версії «Обличчя зі шрамом» для Universal Studios, а Пол Аттанасіо написав сценарій. Дія нового фільму відбуваються в сучасному Лос-Анджелесі та розгортаються навколо мексиканського іммігранта, який досягає успіху в кримінальному світі[22]. Однак Ларраїн покинув проєкт[23].

Наступний фільм Ларраїна, «Клуб», розповідає про чотирьох католицьких священників, які живуть у відокремленому чилійському пляжному містечку. Прем'єра фільму відбулася на 65-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, де отримав гран-прі журі «Срібний ведмідь»[24][25]. Фільм був номінований як найкращий фільм іноземною мовою на 73-й церемонії вручення премії «Золотий глобус»[26].

2016 року виступив разом з Берналем фільм «Неруда» про відомого чилійського поета та політика Пабло Неруду у період його вигнання[27]. Стрічка була номінована на премію «Золотий глобус» як найкращий фільм іноземною мовою[28]. Того ж року дебютував з англомовним фільмом про Жаклін Кеннеді Онассіс «Джекі» з Наталі Портман, Пітером Сарсґаардом, Ґретою Ґервіг, Річардом Грантом, Біллі Крудапом і Джоном Гертом у головних ролях[29]. Стрічка отримала схвалення критиків і численні нагороди, включно з номінаціями на премію «Оскар», «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів США (Наталі Портман), а також виграла приз «Платформа» на Міжнародному кінофестивалі в Торонто 2016 року. 2019 року на 76-му Венеційському міжнародному кінофестивалі[30] відбулась прем'єра драми «Ема» з Маріаною Ді Джіроламо та Ґаелем Ґарсіа Берналем у головних ролях[31][32].

2020-ті роки

[ред. | ред. код]

2020 року брав участь в серіалі-антології «Homemade», який вийшов на Netflix і складається з кількох короткометражних фільмів-історій під час пандемії COVID-19, знятих різними режисерами світу, як-от Ладж Лі, Себастьян Леліо та Рейчел Моррісон. Ларраїн зняв короткометражний фільм «Останній дзвінок», у якому знялися чилійські актори Хайме Ваделл, Мерседес Моран, Дельфіна Гусман і Кока Гуацціні[33].

2021 року вийшов його другий англомовний фільм «Спенсер», біографічна драма про принцесу Діану з Крістен Стюарт у головній ролі[34]. Прем'єра відбулася на 78-му Венеційському кінофестивалі й отримала схвальні відгуки критиків[35], а робота Стюарт була схвалена критиками та була номінована на «Золотий глобус»[36], «Вибір критиків»[37] й «Оскар»[38] за найкращу жіночу роль, окрім отримання кількох інших схвальних відгуків від низки регіональних критиків.

2023 року став режисером стрічки «Граф», прем'єра якої відбулася на 80-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі, і продюсував чилійський документальний фільм Маїте Альберді «Вічна пам'ять», який відібрали на конкурс документального кіно для участі на кінофестивалі «Санденс» 2023 року[39]. Ларраїн отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращий документальний фільм як продюсер.

2024 року відбулась прем'єра фільму про Марію Каллас «Марія» з Анджеліною Джолі в головній ролі[40].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 2008—2014 роках був одружений з чилійською акторкою Антонією Сехерс. У них двоє спільних дітей, Хуана Ларраїн Сехерс і Паскуаль Ларраїн Сехерс[41]. На виборах у Чилі 2013 року підтримав лівоцентристську кандидатку Мішель Бачелет, попри те, що його батьки — члени консервативної правої партії «Незалежний демократичний союз»[42].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
рік Назва Режисер Сценарист Продюсер
2006 Фуга Так Так Ні
2008 Тоні Манеро Так Так Ні
2010 Після смерті Так Так Ні
2012 Ні Так Ні Так
2015 Клуб Так Так Так
2016 Неруда Так Ні Ні
Джекі Так Ні Ні
2019 Ема Так Ні Ні
2021 Спенсер: Таємниця принцеси Діани Так Ні Так
2023 Граф Так Так Ні
2024 Марія Так Ні Ні

Тільки продюсер

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Назва Режисер Виконавчий продюсер Сценарист Примітки
2011-2013 Втікачі Так Так Так режисер 18 серій, сценарист 26 серій
2020 Домашнє Так Так Так Сценарист і постановник епізоду «Останній дзвінок»
2021 Історія Лізі Так Так Ні мінісеріал

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Year Асоціація Категорія Робота Результат Ref.
2009 Арієль Найкращий іберо-американський фільм Тоні Манеро Номінація [43]
2010 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Після смерті Номінація [12]
2012 Оскар Найкращий міжнародний повнометражний фільм (як представник Чилі) Ні Номінація [18]
Каннський кінофестиваль Art Cinema Award Перемога [44]
2013 Арієль Найкращий іберо-американський фільм Номінація [45]
2014 Незалежний дух Приз Джона Кассаветеса Кришталева фея і чарівний кактус Номінація [46]
2015 Берлінський міжнародний кінофестиваль Золотий ведмідь Клуб Номінація [24]
Гран-прі журі Перемога
Золотий глобус Найкращий фільм іноземною мовою Номінація [26]
2016 Арієль Найкращий іберо-американський фільм Номінація [47]
Platino Найкращий режисер Номінація [48]
Найкращий сценарій Перемога
Асоціація кінокритиків Чикаго Найкращий режисер Джекі Номінація [49]
IndieWire Найкращий режисер 6 місце [50]
Товариство онлайн-кінокритиків Найкращий режисер Номінація [51]
Міжнародний кінофестиваль у Торонто Найкращий фільм «Платформи» Перемога [52]
Венеційський кінофестиваль Золотий лев Номінація [53]
Золотий глобус Best Foreigh Language Film Неруда Номінація [28]
Вибір критиків Найкращий фільм іноземною мовою Номінація [54]
2017 Platino Найкращий режисер Номінація [55]
Доріан Режисер року Джекі Номінація
Незалежний дух Найкращий режисер Номінація [56]
Супутник Найкращий режисер Номінація [57]
Коло кінокритиків Дубліна Найкращий режисер Номінація [58]
2019 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Ема Номінація [30]
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні Нагорода глядачів з Доностії Номінація
2021 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Спенсер: Таємниця принцеси Діани Номінація [59]
Hamilton Behind the Camera Режисерська нагорода Перемога [60]
2022 Асоціація кінокритиків Голлівуду Найкращий фільм Номінація [61]
Найкращий режисер Номінація
2023 Венеційський кінофестиваль Золотий лев Граф Номінація [62]
Золота Озелла за найкращий сценарій Перемога
2024 Оскар Найкращий документальний повнометражний фільм The Eternal Memory Номінація [63]
Нагороди та номінації, отримані фільмами Ларраїна
Рік Назва Оскар BAFTA Золотий глобус
Номінації Перемоги Номінації Перемоги Номінації Перемоги
2013 Ні 1
2016 Клуб 1
2017 Неруда 1
Джекі 3 3 1 1
2022 Спенсер: Таємниця принцеси Діани 1 1
2024 Граф 1
Всього 6 3 1 4

Нагороджені актори

Актори, які отримали номінації на премію «Оскар» за ролі у фільмах Лораїна.

Рік Актор Роль Фільм Результат Посилання
Премія «Оскар» за найкращу жіночу роль
2017 рік Наталі Портман Жаклін «Джекі» Кеннеді Джекі Номінація [64]
2022 Крістен Стюарт Діана, принцеса Уельська Спенсер: Таємниця принцеси Діани Номінація [65]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ https://iffr.com/nl/personen/pablo-larra%C3%ADn
  3. ↑ Венеційський кінофестиваль 2024: "Марія" — велике повернення на екрани Анджеліни Джолі. vogue.ua (укр.). 31 серпня 2024. Процитовано 25 жовтня 2024.
  4. ↑ З'явився перший трейлер фільму "Марія" з Анджеліною Джолі. ФОКУС (укр.). 27 вересня 2024. Процитовано 25 жовтня 2024.
  5. ↑ У яскравій сукні та на шпильках: Крістен Стюарт отримала нагороду за фільм "Спенсер". ТСН.ua (укр.). 30 листопада 2021. Процитовано 25 жовтня 2024.
  6. ↑ Hernán Larraín Fernández - Reseñas Biográficas Parlamentarias. web.archive.org. 20 жовтня 2014. Процитовано 25 жовтня 2024.
  7. ↑ Garrido, Mónica (3 вересня 2020). Pablo Larraín: “Dijeron que estaba vendiendo la historia chilena y obteniendo ganancias de su doloroso pasado”. La Tercera. Процитовано 25 жовтня 2024.
  8. ↑ Fabula.cl. Архів оригіналу за 21 грудня 2013. Процитовано 7 березня 2013.
  9. ↑ Who is Pablo Larraín, the director with Angelina Jolie?. HOLA! USA (амер.). 8 листопада 2023. Процитовано 25 жовтня 2024.
  10. ↑ Pablo Larraín, un cineasta de altura | Señal Colombia. www.senalcolombia.tv (ісп.). Процитовано 25 жовтня 2024.
  11. ↑ Quinzaine 2008. quinzaine-realisateurs.com. Процитовано 20 липня 2017.
  12. ↑ а б Venezia 67. labiennale.org. Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 29 липня 2010.
  13. ↑ Murdocco, Mariela. Adrenaline-Dripping "Prófugos" A Thriller From Chile, First-Ever From HBO Latino. Huffington Post. Процитовано 14 квітня 2017.
  14. ↑ East, Hayden (25 листопада 2021). Utopia wins an International Emmy. The Telegraph. Процитовано 28 листопада 2014.
  15. ↑ Leffler, Rebecca. Cannes 2012: Michel Gondry's 'The We & The I' to Open Director's Fortnight. The Hollywood Reporter. Процитовано 25 квітня 2012.
  16. ↑ 2012 Selection. quinzaine-realisateurs.com. Directors' Fortnight. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 25 квітня 2012.
  17. ↑ Ford, Rebecca (25 травня 2012). Cannes 2012: 'No' Takes Top Prize at Directors' Fortnight. The Hollywood Reporter. Процитовано 25 травня 2012.
  18. ↑ а б Oscars: Hollywood announces 85th Academy Award nominations. BBC News. 10 січня 2013.
  19. ↑ Rohter, Larry. Pablo Larraín and His Unintentional Trilogy. New York Times. Процитовано 16 травня 2017.
  20. ↑ Cineasta Pablo Larraín dice que la derecha es "responsable directa" del apagón cultural sufrido por el país. La Tercera. 31 липня 2008. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 7 лютого 2013.
  21. ↑ Juries and Awards of the 70th Venice Film Festival. labiennale. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 28 липня 2013.
  22. ↑ 'Scarface' Remake Hires Chilean Director Pablo Larrain – But Tony Will Be Mexican (Exclusive). The Wrap. 24 березня 2014. Процитовано 22 травня 2014.
  23. ↑ Formo, Brian (12 лютого 2017). Director Pablo Larrain on His Additions to the 'Jackie' Narrative and Why He Left 'Scarface'. Collider. Процитовано 12 лютого 2017.
  24. ↑ а б Berlin Film Festival: Panahi's Taxi wins Golden Bear. BBC News. Процитовано 15 лютого 2015.
  25. ↑ Berlin 2015: complete competition line-up revealed. Screen International. Процитовано 19 лютого 2015.
  26. ↑ а б The Golden Globes: Full List of Winners and Nominees. NBC News. 10 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  27. ↑ Nancy Tartaglione (19 квітня 2016). Cannes: Directors' Fortnight 2016 Lineup – Laura Poitras' 'Risk', Pablo Larrain's 'Neruda', Paul Schrader's 'Dog Eat Dog'. Deadline Hollywood. Процитовано 12 лютого 2017.
  28. ↑ а б 2017 Golden Globes: full list of nominations. The Guardian. 12 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  29. ↑ Anthony D'Alessandro (16 вересня 2016). Natalie Portman On 'Jackie': "She Took This Real Control Over Her Family's Story" – Toronto Studio. Deadline Hollywood. Процитовано 12 лютого 2017.
  30. ↑ а б Anderson, Ariston (25 липня 2019). Venice Film Festival Unveils Lineup (Updating Live). The Hollywood Reporter. Процитовано 25 липня 2019.
  31. ↑ Kohn, Eric (5 серпня 2018). Pablo Larraín Is Shooting a New Movie With Gael García Bernal in Chile — Exclusive. IndieWire. Процитовано 5 серпня 2018.
  32. ↑ Gonzalez, Rodrigo (4 серпня 2018). Ema, the new movie by Pablo Larraín. latercera.com. Процитовано 5 серпня 2018.
  33. ↑ Ravindran, Manori (23 червня 2020). Kristen Stewart, Maggie Gyllenhaal Direct in Pablo Larrain's Netflix Short Film Collection 'Homemade' (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 23 червня 2020.
  34. ↑ Sharf, Zack (17 червня 2020). Pablo Larraín and Kristen Stewart to Give Princess Diana the 'Jackie' Treatment in New Film. IndieWire (англ.). Процитовано 23 червня 2020.
  35. ↑ Keslassy, Elsa (12 липня 2021). Kristen Stewart's Princess Diana Drama 'Spencer' to Premiere at Venice Film Festival (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 13 липня 2021.
  36. ↑ Jordan, Moreau (13 грудня 2021). Golden Globes 2022: The Complete Nominations List. Variety. Процитовано 13 грудня 2021.
  37. ↑ Tangcay, Jazz (13 грудня 2021). Critics Choice Awards: 'Belfast' and 'West Side Story' Dominate Nominations. Variety. Процитовано 13 грудня 2021.
  38. ↑ Lang, Brent; Moreau, Jordan; Grantham-Philips, Wyatte (8 лютого 2022). Oscar Nominations 2022: 'Power of the Dog' Leads With 12 Nods, Dune' Follows With 10 (Full List). Variety. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  39. ↑ Donnelly, Matt; Debruge, Peter (27 січня 2023). Sundance Winners: 'A Thousand and One' Takes U.S. Dramatic Jury Prize (Complete List). Variety. Процитовано 27 січня 2023.
  40. ↑ Grobar, Matt (21 жовтня 2022). Angelina Jolie To Portray Opera Singer Maria Callas In Biopic 'Maria' From 'Spencer' Filmmaker Pablo Larraín. Deadline. Процитовано 20 листопада 2022.
  41. ↑ Se acabó la dulce espera de Antonia Zegers: Fue mamá. Terra.cl (Spanish) . 19 березня 2008. Процитовано 7 лютого 2013.
  42. ↑ Pablo Larraín respalda a Bachelet y asegura que hará lo necesario para que gane en primera vuelta. Biobiochile.cl (Spanish) . 7 листопада 2013. Процитовано 12 лютого 2019.
  43. ↑ "Leonera", el filme de Pablo Trapero, ganó el premio iberoamericano Ariel. La Capital. 1 квітня 2009.
  44. ↑ Ford, Rebecca (25 травня 2012). Cannes 2012: 'No' Takes Top Prize at Directors' Fortnight. The Hollywood Reporter. Процитовано 25 травня 2012.
  45. ↑ 'Blancanieves', Premio Ariel a la Mejor Película Iberoamericana. Fotogramas. 30 травня 2013.
  46. ↑ Spirit Awards Nominees Are Announced! Excitement Ensues. Film Independent. 27 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2013.
  47. ↑ "El abrazo de la serpiente" galardonada como la mejor película Iberoamericana. Radio Santafe. 29 травня 2016.
  48. ↑ 'El abrazo de la serpiente' triunfa en los Premios Platino. CNN en español (ісп.). 25 липня 2016. Процитовано 21 грудня 2021.
  49. ↑ The 2016 Chicago Film Critics Association Award Nominees. Chicago Film Critics Association. 11 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
  50. ↑ Greene, Steve (19 грудня 2016). 2016 IndieWire Critics Poll: Full List of Results. IndieWire (англ.). Процитовано 23 січня 2023.
  51. ↑ 20th Annual Online Film Critics Society Awards Nominations. Online Film Critics Society. 27 грудня 2016. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  52. ↑ TIFF People's Choice Award cements La La Land's place in Oscar race. Entertainment Weekly. 18 вересня 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
  53. ↑ Venice Film Festival: Golden Lion To 'The Woman Who Left'; Tom Ford's 'Nocturnal Animals', Emma Stone Take Major Prizes – Full List. Deadline Hollywood. 11 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  54. ↑ Tapley, Kristopher (1 грудня 2016). 'La La Land,' 'Arrival,' 'Moonlight' Lead Critics' Choice Movie Nominations. Variety. Процитовано 1 грудня 2016.
  55. ↑ "Un monstruo viene a verme" lidera las nominaciones de los Premios Platino más abiertos (ісп.). 31 травня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
  56. ↑ Warren, Matt (22 листопада 2016). 2017 Film Independent Spirit Awards Nominations Announced!. Independent Spirit Awards. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 22 листопада 2016.
  57. ↑ Kilday, Gregg (29 листопада 2016). Satellite Awards Nominees Revealed. The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  58. ↑ Wilde, Frances (13 грудня 2017). THE DUBLIN FILM CRITICS CIRCLE AWARDS ANNOUNCED FOR 2017. Irish Film Institute (англ.). Процитовано 23 січня 2023.
  59. ↑ Keslassy, Elsa (12 липня 2021). Kristen Stewart's Princess Diana Drama 'Spencer' to Premiere at Venice Film Festival (EXCLUSIVE). Variety. Процитовано 13 липня 2021.
  60. ↑ Pener, Degen (14 листопада 2021). Hamilton Behind the Camera Awards Honor 'Spencer,' 'The Harder They Fall' and 'The Lost Daughter'. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 23 січня 2023.
  61. ↑ THE 5TH ANNUAL HCA FILM AWARDS NOMINEES – Hollywood Critics Association (амер.). Процитовано 23 січня 2023.
  62. ↑ Ntim, Nancy Tartaglione, Zac; Tartaglione, Nancy; Ntim, Zac (9 вересня 2023). Venice Winners: Golden Lion Goes To Yorgos Lanthimos For ‘Poor Things’; Hamaguchi, Sarsgaard, Spaeny Also Score — Full List. Deadline (амер.). Процитовано 10 жовтня 2023.
  63. ↑ 2024 | Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences. www.oscars.org (англ.). Процитовано 24 січня 2024.
  64. ↑ 2017 | Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences. www.oscars.org (англ.). Процитовано 23 січня 2023.
  65. ↑ 2022 | Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences. www.oscars.org (англ.). Процитовано 23 січня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пабло_Ларраїн&oldid=44507986