Павло (Вільчинський)

	Архієпископ Павло
	Єпископ Астраханський та Єнотаєвський
	Єпископ Астраханський та Єнотаєвський
19 грудня 1892 — 13 листопада 1893
Попередник:	Ісаакій (Положенський)
Наступник:	Митрофан (Невський)
	Єпископ Могилевський та Мстиславський
	Єпископ Могилевський та Мстиславський
21 листопада — 19 грудня 1892
Попередник:	Сергій (Спаський)
Наступник:	Іриней (Орда)
	Єпископ Астраханський та Єнотаєвський
	Єпископ Астраханський та Єнотаєвський
16 грудня 1889 — 21 листопада 1892
Попередник:	Євгеній (Шерешило)
Наступник:	Ісаакій (Положенський)
	Єпископ Саратовський та Царицинський
	Єпископ Саратовський та Царицинський
5 квітня 1882 — 16 грудня 1889
Попередник:	Тихон (Покровський)
Наступник:	Авраамій (Летницький)
	Єпископ Чебоксарський; вікарій Казанської єпархії
	Єпископ Чебоксарський; вікарій Казанської єпархії
4 лютого 1878 — 5 квітня 1882
Попередник:	Іоанн (Жданов)
Наступник:	Кирило (Орлов)
	Єпископ Сарапульський; вікарій В'ятської єпархії
	Єпископ Сарапульський; вікарій В'ятської єпархії
8 січня 1878 — 4 лютого 1878
Попередник:	Палладій (П'янков)
Наступник:	Нафанаїл (Леандров)
Альма-матер:	Подільська духовна семінарія і Київська духовна академія
Науковий ступінь:	магістр богослов'я
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Іван Єлевфер’євич Вільчинський
Народження:	1829; Україна село Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія
Смерть:	4 червня 1902; Балашовський Покровський монастир, Саратовська губернія
Чернецтво:	29 червня 1853
Єп. хіротонія:	8 січня 1878

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільчинський.

Єпископ Павло (в миру Іван Єлевфер'євич Вільчинський; 1829(1829), село Мала Жмеринка — 4 (17) червня 1908, Балашов) — український релігійний та освітній діяч. Духовний письменник. Єпископ Російської православної церкви.

Життєпис

Народився в родині священника у селі Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія. 1849 р. — закінчив Подільську духовну семінарію. 1853 р. — Київську духовну академію.

29 червня 1853 р. — пострижений у чернецтво з іменем Павло, 10 липня — ієродиякон, 15 липня — ієромонах.

30 травня 1856 р. — магістр богослов'я та призначений професором Полтавської духовної семінарії.

6 листопада 1857 р. — інспектор Харківської духовної семінарії.

14 січня 1862 р. — зведений в сан архімандрита.

3 квітня 1867 р. — ректор Володимирської духовної семінарії.

8 січня 1878 р. — хіротонія на єпископа Сарапульського, вікарій В'ятської єпархії (Удмуртія).

4 лютого 1878 р. — єпископ Чебоксарський, вікарій Казанської єпархії (Чувашія).

5 квітня 1882 р. — єпископ Саратовський та Царицинський (Ерзянь Мастор).

16 грудня 1889 р. — єпископ Астраханський та Єнотаєвський.

21 листопада 1892 р. — єпископ Могилевський та Мстиславський.

19 грудня 1892 р. — удруге єпископ Астраханський та Єнотаєвський.

13 листопада 1893 р. — єпископ Пензенський та Саранський.

У Пензі почав будівництво нової будівлі семінарії, яке було завершене і освячене у 1899 році. Для єпархіального жіночого училища була збудована п'ятиповерхова будівля гуртожитку, а для Пензенського духовного училища почато будівництво нового навчального корпусу.

Багато уваги приділяв будівлі храмів та монастирів, відкриттю нових церковно-приходських шкіл, навчанню священнослужителів, розповсюдженню благодійності^[1].

1899 р. — почесний член Казанської духовної семінарії.

1901 р. — єпископ Павло захворів і звернувся до Синоду із проханням про звільнення на покій.

4 червня 1902-го — прохання було виконане, пішов жити до Балашовського Покровського монастиря, Саратовської єпархії, де і помер 4 червня 1908.

Після революції монастир був зруйнований, місце де він похований на тепер невідоме^[1].

Примітки

↑ ^а ^б Информационный портал «Балашов Мир» — история Балашова^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

(рос.)Павел (Вильчинский)
(рос.) Епископ Павел [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.]
(рос.) Епископ Павел (Иван Вильчинский) [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]

[balashovmir-1] а ^б Информационный портал «Балашов Мир» — история Балашова^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[1]

п о р Єпископи Могилевські і Мстиславські
Річ Посполита	Йосип (Бобрикович) (1632–1635) • Сильвестр (Коссов) (1635–1647) • Ігнатій (Оксенович-Старушич) (1650) • Йосиф (Кононович-Горбацький) (1650–1651) • Методій (Филимонович) (1661) • Йосип (Тукальський-Нелюбович) (1661–1664) • Феодосій (Василевич) (1669–1677) • Серапіон (Полховський) (1697–1704) • Сильвестр (Четвертинський) (1707–1728) • Арсеній (Берло) (1729–1733) • Йосиф (Волчанський) (1735–1742) • Єроним (Волчанський) (1744–1754) • Георгій (Кониський) (1755–1795)
Російська імперія	Афанасій (Вольховський) (1795–1797) • Іларіон (Кондратковський) (1797) • Анастасій (Братановський-Романенко) (1797–1805) • Варлаам (Шишацький) (1805–1813) • Даниїл (Натток-Михайловський) (1813–1821) • Йоасаф (Сретенський) (1821–1827) • Павло (Павлов-Морев) (1827–1831) • Гавриїл (Городков) (1831–1837) • Смарагд (Крижановський) (1837–1840) • Ісидор (Нікольський) (1840–1844) • Анатолій (Мартиновський) (1844–1860) • Євсевій (Орлинський) (1860–1882) • Віталій (Гречулевич) (1882–1885) • Сергій (Спасський) (1885–1892) • Павло (Вільчинський) (1892) • Іриней (Орда) (1892–1893) • Євгеній (Шерешилов) (1893–1896) • Мисаїл (Крилов) (1896–1904) • Стефан (Архангельський) (1904–1911) • Костянтин (Буличьов) (1911–1925)
СРСР	Ніфонт (Фомін) (1922–1924) • Никон (Дегтяренко) (1924–1927) • Йоасаф (Шишковський-Дрилевський (1927–1928) • Феодосій (Ващинський) (1929–1933) • Петро (Соколов) (1930) • Павлин (Крошечкін) (1933–1934) • Йосаф (Жевахов) (1934–1936) • Олександр (Раєвський) (1936–1937)
Райхскомісаріат Остланд	Філофей (Нарко) (1942—1944)
Республіка Білорусь	Максим (Кроха) (1989–2002) • Філарет (Вахромєєв) (2002) • Софроній (Ющук) (з 2002)