Палац Праці (Дніпро)
| Палац Праці | |
|---|---|
 Сучасний стан | |
| На честь | Ленін Володимир Ілліч  |
| 48°28′29″ пн. ш. 34°59′38″ сх. д. / 48.47472° пн. ш. 34.99389° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Розташування | Дніпро |
| Колишні назви | Палац Ілліча, Палац культури металістів Півдня[1] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Архітектор | Олександр Красносельський |
| Дата початку спорудження | 5 серпня 1926 |
| Відкриття | 1932 |
| Стиль | конструктивізм |
| Призначення | палац культури |
| Адреса | проспект Сергія Нігояна, 47 |
| Проїзд | ст.метро Метробудівників |
  Палац Праці Палац Праці (Україна)  | |
 Палац Праці у Вікісховищі | |
Палац Праці (у 1937—2018 роках — Палац Ілліча) — колишній культурно-освітній центр у Дніпрі, будинок культури заводу ім. Петровського. Вважається однією з найкращих у Радянському Союзі споруд у стилі конструктивізму[1][2] і є однією з найбільших будівель в Україні у цьому стилі. Збудований за проєктом Олександра Красносельського. Першопочаткова назва Палац Праці, у 1937 році перейменований на Палац Ілліча.
Знаходиться у Чечелівському районі, на колишній Брянській площі, за адресою проспект Сергія Нігояна, 47. У 1903, 1905 і 1917 рр. Брянська площа була ареною багатотисячних мітингів робітників, під час Революції 1905 року тут знаходився фактичний центр «Чечелівської республіки».
У 1925 р. трест Південсталь отримав дозвіл на будівництво Палацу праці в Катеринославі. Того ж року влада оголосила всесоюзний конкурс на проєкт «Палацу праці». За підсумками конкурсу найкращі проєкти преміювали, але жоден не був визнаним придатним для реалізації через значну вартість, складнощі будівельних робіт й нестачу будівельних матеріалів[3].
Всі проєкти були виконані в конструктивістському стилі, за винятком проєкту Красносельського, який був поданий у класичному стилі. Але коли було обрано як архітектора будівлі Красносельського, він погодився за умови відрядження його до Москви та Ленінграду для вивчення нових досягнень архітектури, зокрема конструктивізму. Після повернення з відрядження, де на Красносельського найбільше справили враження проєкти Палацу праці в Москві[ru] роботи братів Весніних та Палацу культури ім. Горького в Ленінграді[ru], він створив новий проєкт, також у стилі конструктивізму.
Громадськість і влада зустріли новий проєкт досить критично, але він не погодився з новими вимогами і залишив проєктування. Тим не менш, будівництво Палацу в Дніпропетровську почали за проєктом Красносельського, Палац Праці став єдиною збудованою за проєктом Красносельського конструктивістською спорудою[1].
5 серпня 1926 року відбулося урочисте закладання Палацу[3]
Відкриття відбулося у 1932 р., завершення будівництва приурочили до 15-річчя Жовтневого перевороту.
У 1935 р. до споруди почали прибудовувати новий великий театр, також за проєктом Красносельського. Театр був відкритий 1936 року, і до побудови театру опери і балету його сцена, яка вміщувала 1600 глядачів, була найбільшою в місті[2].
Серед мешканців Дніпра поширена думка, що будівля Палацу Праці збудована за формою серпа і молота. Певна подібність справді є, але невідомо, чи він був так спроєктований, чи так вийшло випадково[4].
У роки німецької окупації в Палаці були влаштовані казарми і конюшні. Під час війни він був зруйнований, але згодом швидко відбудований. 18 грудня 1955 р., після реконструкції, був знову відкритий і його театр[2]
У Палаці в травні 1958 року Дніпропетровщині вручали Орден Леніна.
У Палаці Праці проходили важливі офіційні заходи, партійні конференції. Наприклад тут приймали офіційний візит М. С. Горбачова. Відбувалися концерти відомих зірок естради.
Після побудови оперного театру та палацу спорту «Метеор», значення Палацу почало падати, зокрема через далеке від центру міста розташування. Тим не менш, на кінець 80-х років ХХ ст. у палаці працювало не менше ніж півтора десятка дитячих і дорослих творчих колективів, у яких брали участь близько 600 людей[5].
1997 року з палацу було переведено колектив Дніпровської обласної філармонії[5]. Останній раз палац культури функціонував за своїм прямим призначенням у 2000 році[2]. З того ж року припинилася фінансова підтримка, в 2002 році більшість колективів покинули палац[5].
Будівлю здавали в оренду і намагалися продати через аукціон, але покупців не знайшлося, зокрема через архітектурні особливості, що перешкоджають перепрофілюванню споруди[5].
24 червня 2016 року Палац намагалися продати з аукціону, але торги не відбулися[6].
Будівля є популярною серед дигерів.
В листопаді 2017 року будівлю було продано за 7 875 000 грн. Нові власники — ТОВ «БЦ-Веста» пообіцяли зберегти будівлю[7].
- ↑ а б в Минуле і сучасне «Палацу металістів»
- ↑ а б в г Заброшенный ДК Ильича: самая большая сцена города пустует 12 лет
- ↑ а б Єкатеринославський Палац праці, м. Дніпропетровськ
- ↑ Серед мешканців Дніпропетровська ходить легенда, що будинок палацу ім. Ілліча в плані споріднений із серпом та молотом gorod.dp.ua
- ↑ а б в г ДК им. Ильича: от центра культурной жизни до пристанища диггеров
- ↑ Палац культури ім. Ілліча загальною площею 18802.30 кв. м., з усіма внутрішніми комунікаціями; Пам'ятник Леніну, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, буд. 47
- ↑ Палац Ілліча: продано! Нові власники обіцяють зберегти будівлю (укр.). Процитовано 24 листопада 2017.
