Аргумент парадигмального випадку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В аналітичній філософії парадигмальний випадок це аргумент, що використовується для спростування твердження про безглуздість певних понять. Наприклад таких, як свобода волі чи знання.

Аргумент парадигмального випадку полягає в наступному:

  1. Певний термін (наприклад, термін «знання») регулярно застосовується до одних випадків і не до інших.
  2. Отже, цей термін і концепція, до якої він відноситься, не може бути дійсно невизначеним, оскільки він явно має певний вид визначення на практиці. [1]

Аргумент названо так тому, що він часто набуває форми вказівки на парадигмальний випадок — тобто приклад, який однозначно підпадає під загальне визначення терміну і тому може сприйматися як певний приклад нібито неіснуючої концепції. [2]

Цей аргумент широко використовувався у час розквіту лінгвістичної філософії. [1]

Термін вживається в роботах з філософії свідомості, наприклад, в есеї "Ти зараз ходиш уві сні? Що ми знаємо про блукання розуму.[3]"

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. а б . ISBN 9780198661320. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Are you sleepwalking now? What we know about mind-wandering | Aeon Essays. Aeon (англ.). Процитовано 7 вересня 2024.