Паїсій Образцов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Паїсій (Образцов))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паїсій Образцов
Єпископ Чернігівський і Ніжинський
13 січня 1947 — 12 травня 1947
 
Альма-матер: Тамбовська духовна семінарія
Діяльність: священник
Народження: 1888
Смерть: 28 жовтня 1953(1953-10-28)
Воронеж, РРФСР, СРСР
Священство: 1925
Чернецтво: 6 вересня 1944
Єп. хіротонія: 8 вересня 1944

Паїсій Образцов (в миру Олексій Образцов; 188829 жовтня 1953, Воронеж) — релігійний діяч в Україні та Білорусі. Єпископ Чернігівський Московської патріархії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в бідній родині. Батько помер рано, і виховувала його одна мати. Разом з матір'ю з раннього дитинства Олексій відвідував храм.

У 1911 закінчив Тамбовську духовну семінарію.

15 лютого 1911 висвячений на священника. Служив у Тамбовській і Воронезькій єпархіях.

У 1925 возведений у сан протоієрея.

У 1944 — настоятель Микільської церкви у Воронежі.

6 вересня 1944 в Хрестовій Патріаршій церкві пострижений в чернецтво з ім'ям Паїсій патріаршим місцеблюстителем митрополитом Алексієм Симанським.

7 вересня в залі засідань Священного Синоду при Московській патріархії відбулося наречення ієромонаха Паїсія Образцова на єпископа Брестського, а 8 вересня в день престольного свята Вишгородської ікони Божої Матері в Хрестовій Патріаршій церкві за божественною літургією була звершена його архієрейська хіротонія.

Хіротонію здійснювали: Патріарший місцеблюститель митрополит Санкт-Петербурзький і Новгородський Алексій Симанський, митрополит Крутицький Миколай Ярушевич і єпископ Можайський Макарій Даєв.

14 лютого 1945 переміщений на Саратовську і Вольську єпархію.

13 січня 1947 призначений єпископом Чернігівським і Ніжинським.

12 травня 1947 звільнений від служіння в Чернігівській єпархії за його особистим проханням.

19 червня 1947 — єпископ Іванівський і Кінешемський.

З 3 червня 1948 — єпископ Брестський і Кобринський.

З 18 листопада 1948 — єпископ Гродненський і Брестський.

З 28 лютого 1949 — єпископ Гродненський і Лідський.

13 грудня 1949 звільнений на спокій, у зв'язку із особистим проханням.

З 31 жовтня 1950 — єпископ Пінський і Лунинецький (Поліський).

З 15 листопада 1952 — єпископ Ульяновський і Мелекеський.

28 січня 1953 звільнений на спокій, відповідно до прохання через хворобу. Переїхав до рідного Воронежа. Тяжко хворів.

Помер 29 жовтня 1953 у Воронежі.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]