Перехідний процес
Перехідни́й проце́с (англ. transient process, нім. Übergangsvorgang m, Übergangsprozess m) — процес зміни в часі координат динамічної системи, який виникає при переході від одного усталеного режиму роботи до іншого. У динамічній системі П.п. виникає під впливом збурювальних діянь, які змінюють їх стан, структуру або параметри, та внаслідок ненульових початкових умов. Залежно від характеру розрізняють такі перехідні процеси:
- коливальний (1),
- слабкоколивальний (2),
- неколивальний (4).
Крім того, розрізняють ще й монотонні коливальні (3) та немонотонні коливальні (1) перехідні процеси.
Найважливіші характеристики перехідних процесів перехідної функції (реакції системи на одиничне збурення)
Показує максимальне відхилення вихідного сигналу системи по амплітуді по відношенню до сталого значення. Чим більше перерегулювання, тим більше система схильна до коливань.
Ступінь затухань перехідного процесу - відношення амплітуд двох перерегулювання (послідовних коливань одного знаку). Чисельником є амплітуда першого коливання. Ступінь затухань показує у скільки разів зменшується амплітуда другого коливання порівняно з першим.
Логарифмічний декремент коливання - натуральний логарифм відношення амплітуд двох сусідніх перерегулювань. Зворотна йому величина показує, за яке число коливань їх амплітуда зменшується в е - раз (e - основа натуральних логарифмів).
Час, необхідний вихідному сигналу системи для того, щоб наблизитися до свого сталого значення. Зазвичай межа такого наближення становить 1-10% від кінцевого значення.
Характеризує схильність системи до коливань і визначається як модуль відношення амплітуди другого коливання до амплітуди першого коливання помножене на 100%.
Встановлена помилка системи - різниця між передбачуваним і реальним значенням вихідного сигналу при часі, що прагне до нескінченності. В ідеальних астатичних системах встановлена помилка дорівнює нулю.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.