Перська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перська абетка — модифікований варіант консонантного арабського письма, пристосований для запису перської мови (фарсі та дарі). Сучасний варіант перської писемності налічує 32 літери і відрізняється від арабської насамперед чотирма додатковими буквами для позначення звуків, відсутніх в арабській мові. Зараз використовується для запису фарсі — офіційної мови Ірану, а також його східного варіанта в Афганістані — мови дарі. З перського варіанта арабського письма (часто з подальшими модифікаціями і додаванням нових знаків) виникли писемності інших мов Ірану, Південної та Середньої Азії.

Письмо

[ред. | ред. код]

Перська писемність володіє всіма основними властивостями арабського письма, такі як: направлення письма — справа наліво, відсутність великих букв, наявність у однієї літери декількох графічних варіантів залежно від положення. Багато літер при зовнішній схожості відрізняються лише умлявтами. Кілька букв можуть означати один звук, так само як і одна буква може передавати кілька звуків.

Особливістю сучасного перського письма, що збереглася також у писемності мови урду, є широке використання поряд з традиційним насхом почерку насталік, який вийшов в арабських країнах з ужитку і вважається застарілим.

Склад алфавіту

[ред. | ред. код]

Через скісну риску подані варіанти транслітерації, а через кому — різні фонеми і алофони.

Ізольовано На початку
слова
У середині
слова
У кінці
слова
Назва Фонема Еквівалент в

таджицькому алфавіті

лат.
трансліт.
кир.
трансліт.
ا آ / ا алеф
alef
[ɒ] ā, a, ʼ ’ / — / а, е, о
ب бе
be
[b] б b б

پ

پ пе
pe
[p] п p п
ت те
te
[t] т t т
ث се
se
[s] с s̱ / s̄ / s с
ج джім
jim
[d͡ʒ] ҷ ǧ / j / ǰ дж
چ چ че
che
[t͡ʃ] ч č / ch ч
ح гає готті
hā-ye hotti
[h] ҳ ḥ / ḩ / h х
خ хе
khe
[x] х ḫ / kh / x х
د  — |— даль
dāl
[d] д d д
ذ  — |— заль
zāl
[z] з ẕ / z̄ / z з
ر  — |— ре
re
[ɾ] р r р
ز  — |— зе
ze
[z] з z з
ژ  — |— ژ же
zhe
[ʒ] ж ž / zh ж
س сін
sin
[s] с s с
ش шін
šin
[ʃ] ш š / sh ш
ص сад
sād
[s] с ṣ / s с
ض ﺿ зад
zād
[z] з ż / ẕ / z̤ / z з
ط та
[t] т t т
ظ за
[z] з z̧ / ẓ / z с
ع ейн
eyn
[ʔ] ъ - align="center" style="height: 3em" غ гейн
qeyn
[ɣ] ғ ġ / gh, q- г
ف фе
fe
[f] ф f ф
ق ґаф
qāf
[ɣ] қ ġ / gh, q- ґ / к
ک каф
kāf
[k] к k к
گ ґаф
gāf
[ɡ] г g ґ
ل лам
lām
[l] л l л (ль)
م мім
mim
[m] м m м
ن нун
nun
[n] н n н
و  — |— вав
vāv
[v] / [uː] / [o] / [ow] / ([w] / [aw] / [oː] в Дарі) в v, u , ū, aw, ow в, у, оу, ў
ه гає гавваз
hā-ye havvaz
[h] ҳ h х
ی я/є
yā/ye
[j] / [i] / [ɒː] / ([aj] / [eː] в Дарі) й y, i, ī, ay, ey й, і, єй (ей)

Основні принципи письма

[ред. | ред. код]

Голосні

[ред. | ред. код]

Продовжуючи консонатний тип арабського письма, перська писемність в загальному випадку дозволяє фіксувати насамперед приголосні, а також довгі (в сучасній мові стійкі) голосні за допомогою букв ا (алеф) — а, و (вав) — у і ى (йа) — і . Останні дві букви, висловлюючи також приголосні (в і у відповідно), є по суті матрес лекціоніс. Для коротких (нестійких) голосних існує система арабських харакат — таких знаків вивіреностей. Однак, як і в арабські, вивіреності використовуються лише в навчальних текстах або рідкісних випадках, коли треба уточнити читання. Слова, що відрізняються тільки короткими голосними, на письмі не розрізняються. Наприклад, кермен «хробак», кӓрӓм «щедрість», керем «крем», і кром «хром» записуються однаково كرم к-р-м. Чи не відрізняються також, наприклад, گل голота «квітка» і гель «бруд», ده дӓх «десять» і дех «село», دور дур «далеко» і дору «коло» і багато інших слів, через що читач повинен розрізняти їх за контекстом.

Особливого виразу голосні набувають на початку і в кінці слова. Слово з початковим голосним звуком завжди починається з алефа ا. Початкові короткі голосні позначаються поодиноким аліф. Початковий довгий а- позначається аліф з мадді (آ), що виражає подовження. Початкові у- і и-, а також дифтонги оу- і ей- позначаються поєднанням алефа з відповідною буквою و (вав) і ی (йа): او і ای.

На відміну від арабської мови в перській писемності отримують відображення всі кінцеві голосні, включаючи короткі (за винятком ізафет). Для використовується буква ха-йе-хавваз (ه), звана в такому випадку «ха німе». Кінцеве перське часто може транслітеруватись на латиницю як -eh, тому в українській транслітерації може з'являтися помилкове написання (а звідси і вимова) -ех. Наприклад, افسانه — afsāneh — * афсанех при правильному афсане́ «казка». Рідкісний кінцевий звук виражається так само, як і у, буквою و.

У деяких арабських словах кінцевий довгий звук а позначається буквою ی, яка в такому випадку називається алеф-максур, наприклад, موسی муса «Муса», «Мойсей».

Приголосні

[ред. | ред. код]

Арабські запозичення зберігають оригінальну орфографію. При цьому багато арабських звуків відсутні в фонетичній системі перської мови і в запозиченнях замінюються на близькі за артикуляцією. Це спричинило появу у деяких звуків кількох графічних варіантів. Основним з них є знак для спільного звука арабської і перської фонетики, який використовується як в арабізмі, так і в споконвічних словах і неарабських запозиченнях. Решта варіантів притаманна за невеликими винятками тільки арабським запозиченням, і вибір правильного з точки зору традиційної орфографії варіанта необхідно запам'ятовувати для кожного арабського слова.

Буква ейн (ع), що позначає в арабському [ʕ] (фарингальний апроксимант), трапляється виключно в словах арабського походження. На початку слова і між голосними він не читається, перед приголосними або в кінці слова він читається як [ʔ] (гортанна змичка) або ж в розмовній мові замінюється подовженням попередньої голосної. Для цього ж звука використовується також і інший графічний елемент — так зване хамзе ء (в арабському спеціальний символ для [ʔ]). Хамзе вживається як самостійний або надрядковий знак переважно в арабських словах відповідно до арабських оригіналів слів. Вибір між ейном і хамзе також доводиться вивчати для кожного слова.

У сучасній мові існують також інші орфографічні труднощі, які виникли в результаті історичного розвитку фонетики. Зокрема букви غ і ق означають одну фонему, в той час як в класичній мові вони відрізнялися, як і різняться досі в східних варіантах фарсі (таджицькою та дарі). На початку слова зберігається історичне написання для фонеми xw- خو, в той час як в сучасній мові вона збіглася з x-: خواستن клас. перс. xwâstan> суч. перс. xâstan «хотіти», але خاستن xâstan «вставати».

Поєднання -mb- традиційно перською мовою записується як -n-b- (نب), наприклад, پنبه pambe «бавовна».

Відмінності від арабської писемності

[ред. | ред. код]
  • Кінцевий і поодинокий каф ک записується у формі, близькій до початкового варіанта, в той час як в арабській він виглядає інакше (ك).
  • Та марбута (ة) не використовується, в запозиченнях вона замінена на ت (-at) або на ه (-e). Остання також використовується для запису споконвічних слів на -e.
  • Кінцеве йє (ی) записується без двох нижніх крапок, як це робиться в арабській (ي), тому графічно збігається з алефом максур.
  • Додані чотири додаткові літери для звуків, відсутніх в арабській: пе (پ), че (چ), же (ژ) і гаф (گ).

Цифри

[ред. | ред. код]

У перській мові цифри схожі на стандартні арабські. Можуть відрізнятися в написанні цифри 4, 5 і 6. В офіційній і діловому листуванні в Ірані часто можуть вживатися і сучасні «європейські». Цифри в числах записуються зліва направо.

0 — ٠

1 — ١

2 — ٢

3 — ٣

4 — ٤/۴

5 — ٥/۵

6 — ٦/۶

7 — ٧

8 — ۸

9 — ٩

10 — ١٠

100 — ١٠٠

1000 — ١٠٠٠

Перський алфавіт на латинській основі

[ред. | ред. код]

В СРСР в 1931—1938 роках використовувався перський алфавіт на латинській основі. На ньому велося навчання в школах, видавалася газета Bejraqe Sorx («Червоний стяг») в Ашгабаді, підручники та інша література.[1]

A a
آ
B в
ب
C c
چ
Ç ç
ج
D d
د
E e
اِ
Ә ә
اَ
F f
ف
G g
گ
H h
ﻫ ,ح
I i
اِى
J j
ى
K k
ک
L l
ل
M m
م
N n
ن
O o
اُ
P p
پ
Q q
ق ,غ
R r
ر
S s
ث ,س ,ص
Ş ş
ش
T t
ت ,ط
U u
او
V v
و
X x
خ
Z z
ز ,ذ ظ ,ض
Ƶ ƶ
ژ
'
ع , ٴ

У другій половині XX ст. був запропонований інший варіант перської латиниці під назвою Unipers (Unicode + Persian)[2]. Unipers отримав деяке поширення в іранській діаспорі в Європі і США, однак навіть в діаспорі не здобув переваги над арабицею:

A a  â B b C c D d E e F f G g H h I i
/æ/ /ɑː/ /b/ /ʧ/ /d/ /e/ /f/ /ɡ/ /h/ /i/
J j K k L l M m N n O o P p Q q R r S s
/dʒ/ /k/ /l/ /m/ /n/ /o/ /p/ /ɣ/ /ɾ/ /s/
Š š T t U u V v W w X x Y y Z z Ž ž '
/ʃ/ /t/ /u/ /v/ /w/ /χ/ /j/ /z/ /ʒ/ /ʔ/

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Просмотр документа - dlib.rsl.ru. dlib.rsl.ru. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.
  2. Transliteration – Encyclopaedia Iranica. www.iranicaonline.org. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2019.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]