Швед Петро Іванович
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (серпень 2018) |
| Петро Іванович Швед | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 19 вересня 1934 село Шантирово, Міорський район, Вітебська область | ||
| Помер | 5 березня 2003 (68 років) | ||
| Громадянство |  СРСР →  Білорусь | ||
| Національність | Білорусь | ||
| Діяльність | хімія | ||
| Галузь | хімія  | ||
| Alma mater | Ленінградське вище військово-морське училище інженерів зброї | ||
| Науковий ступінь | Кандидат технічних наук | ||
| Вчене звання | доцент | ||
| Заклад | Полоцький державний університет імені Єфросинії Полоцької | ||
| Посада | ректор | ||
| Попередник | Бабенко Ернст Михайлович | ||
| Наступник | Бабенко Ернст Михайлович | ||
| Нагороди |
| ||
Петро Іванович Швед (біл. Пётр Іванавіч Швед; нар. 19 вересня 1934, село Шантирово, Міорський район, Вітебська область, Білоруська РСР — пом. 5 березня 2003) – білоруський радянський хімік, ректор Новополоцького політехнічного інституту (1976–1986). Лауреат Державної премії СРСР (1973). Кандидат технічних наук, доцент.
Народився 19 вересня 1934 року в селі Шантирово Міорського району Вітебської області Білоруської РСР в селянській родині.
1950–1952 рр. – учень Ремісничого училища № 13 Міністерства трудових резервів і школи робітничої молоді № 11 (м. Ленінград).
1952–1953 рр. – робітник суднобудівного заводу імені А. Марті (м Ленінград), студент вечірнього факультету Ленінградського кораблебудівного інституту.
1953–1958 рр. – курсант Ленінградського вищого військово-морського училища інженерів зброї (хімічний факультет, спеціальність «інженер-хімік»).
1958–1960 рр. – служба в ВМФ СРСР (м. Лієпая, Латвійська РСР).
1960–1962 рр. – старший інженер, начальник лабораторії СКБ Мікроелектроніки (м. Ленінград).
1962–1974 рр. – начальник лабораторії, начальник відділу, заступник директора з наукової роботи (1971-1974) НДІ електронних матеріалів Міністерства електронної промисловості СРСР (м. Орджонікідзе).
1968 р. – присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук (тема дисертації «Вплив деяких факторів на захист кремнієвих безкорпусних напівпровідникових приладів для мікросхем»).
1971 р. – присвоєно вчене звання доцента.
1974-1976 рр. – проректор з наукової роботи Новополоцького політехнічного інституту.
8 квітня 1976 року - 25 жовтня 1986 року – ректор Новополоцького політехнічного інституту.[1].
1986–1994 рр. – завідувач кафедри хімії Новополоцького політехнічного інституту (з 1993 – Полоцького державного університету).
З 1994 р. – на пенсії.
- Медаль «За трудову відзнаку» (1966)
- Лауреат Державної премії СРСР (1973) «за розробку технології, конструкції, матеріалів, високопродуктивного складального обладнання, організацію масового виробництва високочастотних транзисторів в пластмасовому корпусі для радіоелектронної апаратури широкого застосування».
- Офіційний сайт Полоцького державного університету [Архівовано 27 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Новополоцький політехнічний інститут (1968—1993 гг.) [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Наваполацкі політэхнічны інстытут. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 13 серпня 2018.