Перейти до вмісту

Вейнберг Петро Ісайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петро Ісайович Вейнберг)
Вейнберг Петро Ісайович
ПсевдонімГейне из Тамбова[1][2] і Е. Зинов[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 (28) червня 1831[2][4][5] або 28 червня 1831(1831-06-28)[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Миколаїв, Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство, Російська імперія[6][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер3 (16) липня 1908[2][4] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія[2][7][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛітераторські мостки Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, історик літератури, журналіст, перекладач, письменник, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботипоезія[8], перекладацтво[d][8] і історія літератури[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРішельєвський ліцей[6][2] і Імператорський Харківський університет (1854)[6][2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриВейнберг Павло Ісайович Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиВейнберг Борис Петровичd Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Вейнберг Петро Ісайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Петро́ Іса́йович Ве́йнберг  — (*28 червня 1831, Миколаїв — †16 липня 1908, Санкт-Петербург) — російський поет, перекладач і журналіст. Народився у Миколаєві в родині купця другої гільдії. У 1850-их — 1860-их роках був популярним як автор сатиричних і гумористичних творів. Закінчив Рішельєвський ліцей та Харківський університет.

Відомий перекладач світової класики російською мовою. Його перу належать переклади з В. Шекспіра («Отелло», «Генріх VIII», «Тимон Афінський», «Венеційський купець», «Як вам це сподобається», «Все добре, що добре закінчується», «Віндзорські насмішниці», «Комедія помилок», «Марні зусилля кохання»), Ґ. Лессінга («Натан Мудрий»), Р. Шерідана («Школа лихослів'я»), П.Б. Шеллі («Ченчі»), Г. Гейне («Біміні»), Г. Лонгфелло («Євангеліна»), Р. Бернса, Е. Браунінг, А. де Мюссе, Г.Х. Андерсена, Г. Ібсена, А. Міцкевича та інших видатних авторів.

Переклав баладу Тараса Шевченка «Тополя» (переклад надруковано в журналі «Библиотека для чтения», 1860, книга 3). В журналі «Век» (1861, № 10) опубліковано фейлетон «Що нового в Петербурзі», в якому по-блюзнірському писав про смерть Шевченка. Проти вихватки Вейнберга виступав у газеті «Русский мир» (6 травня 1861) Д. Минаєв.

Наприкінці 1860-х і у 1870-х роках видав зібрання творів Й.В. Гете (6 томів) і Г. Гейне (12 томів) у своїх та чужих перекладах. Переклав ряд літературознавчих праць Лукаса Коллінза (Коллінса), присвячених життю й творчості видатних античних авторів: Есхіла, Евріпіда, Аристофана. Вони вийшли друком наприкінці 1870-х років у видавництві В. Ковалевського (серія «Давні класики для російських читачів»).

Помер 16 липня 1908 року у Санкт-Петербурзі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]