Повіт (Росія)
Пові́т д.-рус. ѹѣꙁдъ, рос. уезд, дореф. орт. уѣздъ) — адміністративно-територіальна одиниця Московського царства та з 1721 року Російської імперії.
Вперше слово уїзд (староцерк.-слов. Ȣԑздъ) згадується у уставні грамоті 30 вересня 1150 року.
И се єсми дал землю в Погоновичох Моишин(ь)скȢю с(вя)тћи Б(огороди)ци и єп(и)ск(о)пȢ и ωзера Нимикорскаꙗ и с сеножат(ь)ми, и Ȣєздъ кнѧж(ь), и на Сверковых лȢках сеножати и Ȣездъ кнѧж(ь), ωзеро Колодарское с(вя)тѣи Б(ого)родици.[1]
Вважається, що слово слово «уезд» походить від законного об'їзду («уїзду») з метою встановлення його меж.
Уїзд включав місто і приєднані до нього волості. Керувався князівським намісником, а з початку XVII століття — воєводою, що виконував військові, адміністративні та судові функції[2].
За часів Великого князівства Литовського (ВКЛ) слово уїзд ще зрідка використовувалось, але три слова для позначення адміністративних округів були «волость», «держава» і «повіт».
Пізніше, з посиленням зв'язків ВКЛ з Польщею, слово волость зникло, держава використовується не так часто, а в актах того часу повіт зустрічається найчастіше.
[3]
Повіт — територія земельного угіддя в середньовічному Московському царстві.
У XVI — XVII століттях відбувалося об'єднання повітів у великі адміністративні одиниці — розряди, які стали посередником між центральною владою і повітами і підготували створення на початку XVIII століття великих адміністративних одиниць — губерній[4].
Список повітів Московського царства в кінці 17 і на початку 18 сторіччя, до введення московським царем Петром І поділу царства на губернії в 1708 році[5]:
Нижча адміністративна, судова і фіскальна одиниця в Російській імперії (з 1775 р.), а також в РРФСР та СРСР в перші роки після Жовтневого перевороту (до радянської адміністративної реформи) і в деяких інших країнах, що утворилися після розпаду Російської імперії, а потім і СРСР. Адміністративним центром повіту було повітове місто. Більшість повітів поділялося на волості.
З 1889 ділився на 4-5 земських дільниць на чолі з земським начальником. Поліцейсько-адміністративна влада в повіті здійснювалася справником.
У результаті адміністративної реформи в 1920-х повіт, як адміністративна категорія був скасований. Спочатку замість нього було утворено більшу округу, а потім її поділено ще й на дрібніші райони на всій території Росії.
У 1940-і роки розподіл на повіти застосовувався в Естонській, Латвійській та Молдавській РСР.
- ↑ 1976, с. 143, Древнерусские княжеские уставы XI-XV вв. (укр. Давньоруські князівські статути XI-XV ст.).
- ↑ Уезд
- ↑ М. Любавский, 1892, с. 79—85, Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута (укр. Обласний поділ та місцеве управління Литовсько-Руської держави на час видання першого Литовського статуту).
- ↑ Богоявленський С. К., Веселовський С. Б. Місцеве управління // Нариси історії СРСР. Період феодалізму, XVII ст / Під ред. А. А. Новосельського і Н. В. Устюгова.
- ↑ Водарский Я. Е. Население России в конце XVII — начале XVIII века. М.: Наука, 1977