Полтава Леонід Едвардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Полтава Леонід)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонід Полтава
Леонід Пархомович
Народився24 серпня 1921(1921-08-24)
с. Вовківці, нині Роменська міська громада, Роменський район, Сумська область
Помер19 квітня 1990(1990-04-19) (68 років)
Нью-Йорк, США США
ПохованняЦвинтар святого Андрія
Діяльністьжурналіст, письменник, лібретист
Знання мовукраїнська[1]
Партія
У шлюбі зХодимчук Діамара Олексіївна
Дітисин Роман

Леонід Полтава (справжнє ім'я Леонід Едвардович Пархомович, прізвище-оберіг Єнсен, нар. 24 серпня 1921, Вовківці, нині Роменська міська громада, Роменський район, Сумська область — пом.19 квітня 1990 Нью-Йорк, США) — український поет в еміграції після Другої світової війни, громадський діяч в Райхскомісаріаті Україна та ДіПі (таборах українців у Німеччині). Журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки». Драматург, редактор еміграційних видань ОУН(б), член спілок ОУП «Слово» та АДУКу — Асоціації Діячів Української Культури.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині сільського лікаря Едуарда Адамовича Пархомовича, мати Любов Іванівна — учителька[2]. Батька згодом вбили працівники НКВС СССР, переслідували матір.

Навчався у Ніжинському учительському інституті (1940)[3]. Після втечі сталінської влади з України — активіст культурницького руху, кореспондент українських видань Ромен та Харкова. Згодом — у підпіллі, у числі остарбайтерів у Німеччині[3]. Зокрема, разом з поетом Леонідом Лиманом, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивіз українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети «Земля» з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковано український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — «Прометей» видавництво в Новому Ульмі[4]. Опинявся кількаразово в концтаборах; у повоєнні роки — у таборах для біженців у Німеччині. Живе кілька років у Парижі, потім у Мадриді очолює український відділ Іспанського радіо, згодом працює на радіо «Свобода» у Мюнхені[3].

З 1958 — у США, де працює в українській редакції радіо «Голос Америки», редагує щоденник «Свобода»[3].

Похований на українському православному цвинтарі Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

1946-го виходить його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни, а 1948 — збірка «Жовті каруселі». 1952 у Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою «У вишневій країні». Згодом за океаном виходять ще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». У 1953 виходить збірка «Українські балади», а у 1958 — «Римські сонети».

Письменник часто казав: «Люблю працювати для дітей!» і частина його творчого доробку — для дітей: «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар».

Прикметний твір-хроніка — історичний роман «1709» про часи українсько-шведського союзу та війну з Росією. 1968 написав репортажну повість «Над блакитним Чорним морем» з 1917—1922 років. Події в ній відбуваються у Туреччині, Болгарії та Чехії.

Твори

[ред. | ред. код]

Поетичні збірки:

  • За мурами Берліна (1946)
  • Жовті каруселі (1948)
  • Римські сонети (1958)
  • Біла трава (1964)
  • Валторна (1972)
  • Смак сонця (1981)
  • Обжинки (2000), збірка новел
  • У вишневій країні (1952)

Поеми:

  • Нескінчений бій (1959),
  • Райдуга (1963),
  • Семен Якерсон з України (5–7 березня 1966 , Вашингтон) — поема про сотника Армії УНР Семена Якерсона

П'єси:

  • Чого шумлять верби (1950),
  • Чужі вітри (1954),
  • Заметіль (1967),

Твори для дітей:

Романи та повісті:

  • Чи зійде завтра сонце? (1950-ті, повість)
  • 1709 (історичний роман)
  • Над блакитним Чорним морем (1968, повість)

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

В Полтаві існує вулиця Леоніда Полтави[5].

В місті Ромни також існує вулиця Леоніда Полтави. А також про нього пише Роменський альманах[6].

2022 року одна з вулиць у місті Суми названа на честь Леоніда Полтави[7].

Художник-графік Микола Михайлович Бондаренко створив портрет Леоніда Полтави, надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини»[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
  2. ↑ Француженко, 2015, с. 135.
  3. ↑ а б в г Француженко, 2015, с. 136.
  4. ↑ Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.) . BBC. Процитовано 18 січня 2018.
  5. ↑ Нові назви вулиць Полтави. streets.in.ua. Процитовано 22 травня 2023.
  6. ↑ https://romen-sula.org/poltava-leonid/
  7. ↑ Перелік топонімів у Сумській міській територіальній громаді, назви яких змінюються (перейменовуються)
  8. ↑ Бондаренко М. Корінням із Сумщини : серія ліноритів / М. Бондаренко, О. Капітоненко. — Суми : ФОП Щербина І. В., 2016. — С. 57 : іл.

Література

[ред. | ред. код]
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Григоріїв Ю. Слово про автора // Полтава Л. Чи зійде завтра сонце? Повість. — Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1955. — С. 5–11.
  • Левадний І. Леонід Полтава — майстер різноманітних жанрів. — Нью-Йорк, 1982. — 99 с.
  • Мацько В. Пріоритетні жанрові модуси в діаспорній прозі XX століття // Мацько В. Українська еміграційна проза XX століття. — Хмельницький : ПП Дерепа І. Ж., 2009. — С. 117—275.
  • Науменко Н. «Якби знайшлась неопалима книга…» (Новела Леоніда Полтави «У вишневій країні» як художній погляд на новітню історіографію України) // Дивослово. — 2001. — № 11.
  • Слабошпицький М. Той, хто допоміг народитися МУРу. Леонід Полтава // 25 поетів української діаспори. — Київ : Ярославів Вал, 2006. — С. 677—707.
  • Славутич Яр. Перед вибухом атома // Українська література в Канаді : вибрані дослідження, статті й рецензії. — Едмонтон : Славута, 1992. — С. 147.
  • Чередниченко Д. Бо корінням у рідній землі // Ярослав Паладій. Абетка з історії України: Текст Леоніда Полтави. — Вид. 3-тє. — Київ : Варта, 1994. — С. 5–7.
  • Чередниченко Д. Провісник незалежності // Леонід Полтава. Обжинки. Кн. І : Поезії / упоряд., авт. передм. та прим. Д. Чередниченко. — Київ : Задруга, 2000. — С. 5–14.
  • Шевельов Ю. Українська еміграційна література в Європі. 1945—1949 // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. Кн. 2 : Літературознавство / упоряд. І. Дзюба. — Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 633—678.
  • Юриняк А. «1709» Леоніда Полтави // Критичним пером. — Лос-Анджелес, 1974. — С. 206—210.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упоряд. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Француженко-Вірний Микола. Заокеанські письменники України. — Київ : Смолоскип, 2015. — 312 с. — ISBN 978-617-717-323-5.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Полтава_Леонід_Едвардович&oldid=43030087