Перейти до вмісту

Юзеф Миколай Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юзеф Миколай Потоцький
Народився8 вересня 1862(1862-09-08)[1] або 9 вересня 1862(1862-09-09)[3]
Львів, Австрійська імперія
Помер25 серпня 1922(1922-08-25)[1][2] (59 років)
Монтрезор
·автомобільна аварія
Країна Австро-Угорщина
 Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльністьполітик, колекціонер мистецтва
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Знання мовпольська
ЧленствоВаршавське наукове товариство
Роки активності1880[4] — 1922[4]
Посададепутат Державної думи Російської імперії[d]
Конфесіякатолицтво
РідПотоцькі
БатькоАльфред Потоцький
МатиМарія Клементина Потоцька
Брати, сестриРоман Потоцькийd і Климентина Тишкевич
У шлюбі зОлена Радзивілd[5]
ДітиРоман Антоній Потоцький[1] і Йосип Альфред Потоцькийd[1]
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Юзеф Потоцький.

Граф Юзеф Миколай (зросійщене Йо́сиф Альфре́дович) Пото́цький (пол. Józef Mikołaj Kazimierz Marian Alfred Jakub Potocki, рос. Ио́сиф Альфре́дович Пото́цкий; * 8 вересня 1862, Львів — †25 серпня 1922, Монтрезор, Франція) — польський землевласник з роду Потоцьких гербу Пилява, цукрозаводчик, мандрівник, мисливець, біблеофіл, австрійський камергер, член Державної думи Російської імперії від Волинської губернії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї графа Альфреда Потоцького, австрійського намісника Галичини у 1875—1883, та княжни Марії Санґушко у Львові. Онук учасника польського повстання 1830—1831 років Романа Адама Санґушка.

Від матері Марії Санґушко успадкував численні маєтки у Волинській губернії площею 60 тис. десятин (63 тис. га), зокрема — у Антонінах, куди він і переїхав після отримання російського підданства у 1887.

У 1896–1901 роках був віце-президентом сільськогосподарського товариства у Києві. Був почесним головою сільськогосподарського товариства у Старокостянтинові. Володів промисловими підприємствами, зокрема Шепетівським та Кременчуцьким цукровими заводами, одними з найбільших у Волинській губернії[6].

Був найвідомішим польським мисливцем свого часу, регулярно брав участь в африканських сафарі[6].

У 1906 Юзефа Потоцького було обрано членом Державної Думи Російської імперії I скликання від Волинської губернії. Входив до складу «Союзу автономістів» та «Групи західних окраїн». У парламенті, будучи великим землевласником, виступав проти примусового відчуження приватного землеволодіння.

Теодор Аксентович, Портрет Юзефа-Миколая Потоцького, біля 1890 року

Володів лісопильним заводом в урочищі Паньково Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії (26 робітників).

У 1918–1919 роках втратив більшість своїх земельних володінь та виїхав до Польщі, пізніше — до Франції. До самої смерті проживав у Варшаві та замку Монтрезор. У 1922 році потрапив у автомобільну аварію під час подорожі Францією, внаслідок чого отримав пошкодження, які призвели до смерті 25 серпня 1922[7]. Похований на цвинтарі міста Монтрезор.

Дружина — княжна Хелена (Гелена) Радзивілл (1874, Берлін — 1958, Мадрид, похована у Монтрезорі).

Мав двох синів: Романа Антонія (1893—1971) (народився в селі Антоніни) і Юзефа Альфреда (1895—1968), уродженця Шепетівки.

Хелена Потоцька на портреті Мойсея Лейбовського від 1903 року. Атрибуція Оксани Лобко

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ а б RKDartists
  5. ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
  6. ↑ а б Володимир Ковальчук. Цукор коштував удвічі дорожче за м'ясо // Zbruch, 6.11.2015. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 6 листопада 2015.
  7. ↑ Józef Długosz. Potocki Józef Mikołaj (1862—1922). — S. 80.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Миколай_Потоцький&oldid=43804271