Софроній Почаський
| Софроній Почаський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | рубіж 16-17 ст. | |||
| Помер | після 1642 Київ | |||
| Діяльність | громадський діяч письменник | |||
| Alma mater | Київська братська школа | |||
| Заклад | Києво-Могилянська академія | |||
| Мова творів | церковнослов'янська | |||
| Конфесія | православ'я | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Софроній (світське ім'я Стефан Почаський) (рубіж 16-17 ст., нев. — після 1642, Київ) — український письменник, громадський і церковний діяч, представник давньої української літератури, керівник Києво-Могилянської академії (1638—1640).
Навчався у 1620-их роках в Київській братській школі, потім, здобував освіту за кордоном разом з С. Косовим та І. Трофимовичем-Козловським.
У 1631/32 навчальному році Почаський — професор риторики Лаврської школи. Після об'єднання того ж 1632 року Братської та Лаврської шкіл читав риторику у Братській школі. Тоді ж прийняв чернечий постриг. 1638 року був обраний ректором Києво-Могилянської колегії й ігуменом Братського монастиря.
У липні-серпні 1640 року переїхав у Молдову, де був ігуменом Трьохсвятительського монастиря в Яссах (1642). Заснував тут академію, був її першим ректором. Невдовзі повернувся до Києва, де і помер. Похований на цвинтарі Братського монастиря
Автор поетичної книги «Євхаристиріон, або Вдячність», присвяченої Петрові Могилі (вийшла у Києві 1632 року). Писав здебільшого староукраїнською мовою.
- Поетична антологія «Небо України»