Перейти до вмісту

Протомісто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Протоміста)

Протоміста — термін, яким зазвичай позначають великі села або містечка періоду неоліту, як приміром Єрихон і Чатал-Гьоюк[1], а також будь-які доісторичні поселення, які мали і міські і сільські риси, коли намагаються їх відрізнити від міст, що з'явилися згодом. Деякі вчені відносять до протоміст поселення доісторичного Єгипту і шумеру періоду Убейду. Одним із найперших шумерських протоміст було Еріду, яке виникло близько 4000 до н.е. На території Європи до протоміст відносять поселення Трипільської культури, розквіт яких припадає на 4-е тисячоліття до н.е.[2]

На території сучасної України були розташовані найбільші протоміста Трипільської культури: Майданецьке[3], Тальянки, Доброводи та Небелівка[4].

Протомістами називають також населені пункти, які виникали у VIVIII століттях у східнослов'янському суспільстві — укріплені поселення, що в зародку мали ознаки майбутніх міст: ремісниче виробництво, осередок влади, культовий центр тощо. Однак не кожне протомісто могло перерости в місто: для того мали скластися особливо сприятливі соціальні, політичні й економічні умови.

Найдавнішим протомістом Русі був «град Кия», що виник наприкінці V — в першій половині VI століття, який згодом перетворився на місто й став столицею Київської Русі[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Rice, Michael. Egypt's Legacy: The Archetypes of Western Civilization 3000-30 BC, p. 10 (ISBN 978-0415268769)(2003 paperback ed.) (orig. 1997) ("On the Konya plain in central Anatolia lies the extraordinary settlement of Catal Huyuk, which was nothing less than a proto-city (perhaps, indeed, the proto-city), founded in the mid-seventh millennium BC ...")
  2. Trypillian Civilization Journal. Архів оригіналу за 8 березня 2011. Процитовано 4 жовтня 2015.
  3. Майданецьке трипільське протомісто. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 жовтня 2015.
  4. Трипільські протоміста. Історія досліджень. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 4 жовтня 2015.
  5. Історія України навчальний посібник