Пумарі-Кіш
|
Пумарі Кіш урду پماری چش; англ. Pumari Chhish | ||||
 | ||||
|
36°12′40″ пн. ш. 75°15′10″ сх. д. / 36.211111111111° пн. ш. 75.252777777778° сх. д. | ||||
| Країна |
 Пакистан | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Гілгіт-Балтистан  | |||
| Система | Каракорум | |||
| Тип |
гора | |||
| Висота | 7492 м | |||
| Висота відносна |
884 м | |||
| Ізоляція |
4 км | |||
| Перше сходження | 1979 р., японська експедиція | |||
  Пумарі Кіш Пумарі Кіш (Пакистан) | ||||
 Пумарі Кіш Пумарі Кіш (Тибетське плато) | ||||
 | ||||
Пумарі Кіш, також Пік 11 (урду پماری چش) — найвища вершина хребта Гіспар Музтаг гірської системи Каракорум, висотою 7492 м. 53-тя за висотою в світі і 19-та у Пакистані. Гора розташована на північ від льодовика Гіспар в масиві гори Куніанг Кіш (7852 м) за 4 кілометри на схід від головної вершини масиву.
Перша спроба сходження на Пумарі Кіш була зроблена в 1974 році австрійською експедицією по північній стіні з льодовика Язгіль, але була невдалою.
У 1979 році японська експедиція Альпіністської Асоціації Хоккайдо, почавши сходження з льодовика Куніанг далеко на захід від вершини і пройшовши довгий шлях, добилася успіху. Експедиція також першою пройшла високий перевал, щоб потрапити у верхів'я льодовика Язгіль, звідти вона досягла північного гребеня Пумарі Кіш[1].
Згідно з «Гімалайським журналом», подальших успішних сходжень на Пумарі Кіш не зареєстровано.
За 1 км на південний схід від головної вершини розташована Пумарі Кіш Південна (7350 м)[2]. Після двох невдалих спроб сходження на пік у 1999 і 2000 роках Джулією-Анною Кліма і Роджером Пейном[3], 12 червня 2007 р. вершина була підкорена Янніком Граціані і Крістіаном Троммсдорфом. Сходження з перепадом 2700 м було дуже важким технічно і здійснене в чистому альпійському стилі (Alpine style) за шість днів.
- ↑ Jill Neate, High Asia: an illustrated history of the 7000 metre peaks, The Mountaineers, 1989.
- ↑ Kunyang Chhish East (7400 м) і Pumari Chhish South (7350 м). Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 25 серпня 2012.
- ↑ American Alpine Journal, 2008, pp. 16-23.