Броніслав Перацький
Броніслав Вільгельм Перацький | |
---|---|
пол. Bronisław Wilhelm Pieracki | |
Псевдо | Bronisław Wilhelm Pieracki |
Народився | 28 травня 1895 Горлиці, Королівство Галичини та Володимирії |
Помер | 15 червня 1934 (39 років) Варшава, Польська республіка ·ліквідований ОУН |
Поховання | Новий Санч |
Громадянство | II Польська Республіка |
Національність | поляк |
Діяльність | Міністр внутрішніх справ Польщі |
Відомий завдяки | провідник політики «пацифікації», ініціатор погромів українського населення |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна |
Посада | member of the Sejm of the Second Polish Republicd |
Військове звання | полковник |
Термін | 23 червня 1931 — 15 червня 1934 |
Попередник | Феліціян Славой Складковський |
Наступник | Леон Козловський |
Партія | Безпартійний блок співпраці з урядом (пол. BBWR) |
Конфесія | римо-католик |
Автограф | |
Нагороди | |
Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki; 28 травня 1895, Горлиці — 15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, державний діяч. Міністр внутрішніх справ Польщі в 1931—1934 рр. Загинув внаслідок вбивства, вчиненого членом ОУН Григорієм Мацейком. [1][2]
Перацький народився в західній Галичині в м. Горлиці (пол. Gorlice). У роки Першої світової війни служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Юзефа Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації.
Після проголошення ЗУНР брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віросповідань. У 1926 р. підтримав Травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині й Поліссі в 1931—1932 рр.
Жалобний мітинг у Варшаві на площі Пілсудського, організований на честь убитих 17 червня 1934 р., зібрав близько 100 000 осіб.
14 жовтня 2018 року в Новому Сончі відбулося перепоховання генерала Броніслава Пєрацького. Похоронна меса відбулася в базиліці св. Маргарет. Труну проводжали похоронною процесією Старий цвинтар у Новому Сончі на Алеї Свободи, до колишнього місця спочинку.[3]
Вбивство Перацького організувала ОУН. Рішення про вбивство було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зборах проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця[4]. Степан Бандера як крайовий провідник ОУН дав наказ на в. Атентантом керував Микола Лебедь. Атентат готували у Варшаві.
Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові в помешканні на Дембницькому ринку виготовив бомбу, якою мали стратити міністра[1].
Виконавцем атентату призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За планом проводу оунівців, він мусив підірвати себе й міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоксаль[pl]. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.
Мацейкові вдалося уникнути арешту[4]. Натомість Степана Бандеру й інших причетних до акції заарештували й засудили до страти на Варшавському процесі. Їх вироки замінили на довічне ув'язнення, і обом вдалося втекти під час вторгнення до Польщі.[5]
Убивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З другого — польська влада не змогла більше приховувати «української проблеми», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс[4].
Рішення про вбивство Перацького було ухвалено, коли він зробив спробу домовитися з поміркованими групами українців – на думку радикалів, це загрожувало їх подальшій конфронтаційній політиці.[6]
- ↑ а б Парнікоза, Іван (26.06.16). Краків для українця - Частина 4 - Під крилами білого орла: 1924 – 1939 рр. http://h.ua/ (українська) . http://h.ua/. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 14.11.16. [Архівовано 2017-04-24 у Wayback Machine.]
- ↑ romankorzhyk (2 січня 2022). Степан Бандера та Варшавський процес: як провідника ОУН засудили до смертної кари? | Артефакт (укр.). Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Bobrek, Janusz (14 жовтня 2018). Nowy Sącz. Tłumy sądeczan na powtórnym pochówku gen. Bronisława Pierackiego. Gazeta Krakowska (pl-PL) . Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ а б в Ісаюк О. Убивство Броніслава Пєрацького: міфи, версії і наслідки [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] / Олеся Ісаюк // Дзеркало тижня. Україна. — 2014. — 13 червня. — 18:35 .
- ↑ Данило Яневський у Рівному: "Роман Шухевич – герой, Степан Бандера – терорист" | ОГО. ogo.ua. Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 11 травня 2023.
- Гордасевич Г. Степан Бандера. Людина і міф. Варшавській і львівський процеси.
- Науменко К. Є. Пєрацький Броніслав [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- П'єрацкі Броніслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363-1364. — 1000 екз.
- Свідник Д. О. Український тероризм [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.].
- Хай-Вей. ОУН — герої чи злочинці? [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Народились 28 травня
- Народились 1895
- Померли 15 червня
- Померли 1934
- Випускники Львівського університету
- Командори ордена Святого Григорія Великого
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери Хреста Хоробрих
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Великого Хреста Ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Кавалери Офіцерського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Великого хреста ордена Фенікса (Греція)
- Кавалери Хреста Незалежності
- Нагороджені пам'ятною медаллю за війну 1918—1921
- Політики II Речі Посполитої
- Убиті політики
- Кавалери ордена Білого Орла
- Персоналії:Новий Санч
- Учасники польсько-української війни
- Відмічені в українофобії
- Уродженці Горлиць
- Померли у Варшаві
- Почесні громадяни Нового Санча