Собор Санта Марія Ассунта
| Собор Санта Марія Ассунта | |
|---|---|
 Вигляд з повітря | |
| 43°43′24″ пн. ш. 10°23′45″ сх. д. / 43.723281° пн. ш. 10.395845° сх. д. | |
| Тип споруди | католицький соборd |
| Розташування | Італія, Піза |
| Архітектор | Бусчето Джудіче |
| Початок будівництва | 1064 |
| Кінець будівництва | 1092 |
| Будівельна система | камінь |
| Стиль | романський стиль |
| Належність | римо-католицька |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Pisad |
| Стан | національна спадщина Італіїd[1] |
| Адреса | Piazza del Duomod |
| Епонім | Діва Марія і Небовзяття Діви Марії |
| Присвячення | Діва Марія |
| Вебсайт | opapisa.it/en/square-of-miracles/cathedral |
  Собор Санта Марія Ассунта (Італія) | |
 | |
 Собор Санта Марія Ассунта у Вікісховищі | |
Собор Санта Марія Ассунта або Пізанський собо́р (Il duomo di Santa Maria Assunta) — кафедральний собор, головний храм Пізанського архієпископства Католицької Церкви у Пізі, Італія. Собор є складовою архітектурного ансамблю П'яцца-деі-Міраколі (іт. Piazza dei Miracoli - Площа чудес), що з 1987 року оголошена пам'яткою Світової спадщини ЮНЕСКО[3].
Уряд Пізанської республіки у 1063 році вирішив збудувати кафедральний собор на честь перемоги Пізи над Палермо, який тоді належав сарацинам. Кошти були зібрані з десятої частини доходів від міста Палермо та данини з Балеарських островів. Запрошено архітектора Бусчето Джудіче, який розпочав роботи у 1064 році. При спорудженні собору поєднані різні стилі: елементи візантійської та мусульманської архітектури, романського стилю у його пізанському та ломбардському різновидах.
Великі суми коштів та дорогоцінностей, отримані пізанцями внаслідок нападу на африканське місто Махдія в 1087 році, здійсненого разом з іншими морськими республіками - Генуєю та Амальфі, також пішли на будівництво собору.
Будівництво собору було завершено у 1092 році. У 1118 році його висвятив папа римський Геласій II. Згодом, у 1150-х роках фасад собору було розширено архітектором Райнальдо. Після пожежі 1595 року відбулися реставраційні роботи на чолі із Джованні да Болонья[3].
Будівля спочатку мала вигляд грецького хреста, згодом переробленого до латинського хреста. Це п'ятинефний собор з апсидою та трансептом, який мовби «прорізає» собор, та трьома нефами. Апсида прикрашено двоярусною колонадою, а також бронзовими рельєфними воротами Сан-Раньєрі, що ведуть до каплиці.
_-_n._3436_-_Pisa_-_Interno_della_cattedrale.jpg)
Побудована арка створює просторовий ефект схожий на великі ісламські мечеті. Арка піднята й дещо загострена, складається зі смуг чорного й білого мармуру, що розташовані почергово. Мусульманському мистецтву собор завдячує незвичайними еліптичними куполами. Візантійський вплив бачиться у 2 галереях з монолітними колонами з граніту.
Багате оздоблення зовнішньої частини включає в себе різнобарвний мармур, мозаїку та численні бронзові предмети з військових трофеїв. Фасад складається з сірого та білого мармуру, прикрашений вставками з кольорового мармуру.
Внутрішня частина викладена білим та чорним мармуром з монолітними колонами сірого мармуру й коринфськими капітелями. Над прикрашенням скульптурами, мозаїками та фресками працювали відомі митці Італії, зокрема Чімабуе, Джованні Пізано, Тіно ді Камаїно, Джованні Базі на прізвисько Содома, Андреа дель Сарто.
- Glancey, Jonathan (2006). Architecture. DK Eyewitness Companions: DK, ISBN-13: 978-0756617325
- Durliat, Marcel (1983) Romanische Kunst. Freiburg-Basel-Wien.