Хаттський ярус
| Система/ Період |
Відділ/ Епоха |
Ярус/ Вік |
Вік (млн років) | |
|---|---|---|---|---|
| Неоген, N | Міоцен, N1 | Аквітанський, N1aqt | молодше | |
| Палеоген, Ꝑ | Олігоцен, Ꝑ3 | Хаттський, Ꝑ3h | 23,03 | 27,82 |
| Рюпельський, Ꝑ3r | 27,82 | 33,9 | ||
| Еоцен, Ꝑ2 | Приабонський, Ꝑ2p | 33,9 | 37,8 | |
| Бартонський, Ꝑ2b | 37,8 | 41.2 | ||
| Лютецький, Ꝑ2l | 41,2 | 47,8 | ||
| Іпрський, Ꝑ2i | 47,8 | 56,0 | ||
| Палеоцен, Ꝑ1 | Танетський, Ꝑ1t | 56,0 | 59,2 | |
| Зеландський, Ꝑ1z | 59,2 | 61,6 | ||
| Данський, Ꝑ1d | 61,6 | 66,0 | ||
| Крейда, K | Верхня/Пізня, K2 | Маастрихтський, K2m | древніше | |
| Підрозділи палеогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1]. | ||||
Хаттський ярус і вік (рос. хаттский ярус, англ. Chattian, нім. Katt n) — верхній ярус олігоцену Західної Європи. Охоплює час між 28,4 ± 0,1 млн і 23,03 ± 0,05 млн років. Підстилається рюпельським ярусом (Rupelian), перекривається аквітанським ярусом (Aquitanian).
Деякі дослідники розглядають його як фацію нижньої частини аквітанського ярусу нижнього міоцену. Від назви германського племені хатти, що жило в Центральній Європі. (Fuchs, 1894). [2]
Хаттський ярус уперше виділив австрійський палеонтолог Теодор Фукс[en] в 1894 р. [3] Типова місцевість знаходилася поблизу німецького міста Кассель.
Для відкладів хаттського ярусу характерно вимирання роду Chiloguembelina (який також є основою біозони P21b). Офіційний GSSP для хаттійського ярусу був ратифікований у жовтні 2016 року.
У верхньому шарі хаттського ярусу (що є перехідним ярусом до аквітанського ярусу, на межі міоцену та неогену) з'являються Paragloborotalia kugleri, вимирають Reticulofenestra bisecta (що утворюють основу нанопланктонної біозони NN1), а також є базовим для C6CN.2N.
В цей час відбулось виверження Ла-Гаріта-Кальдера з магнітудою 9,2 і VEI 8 [4] з датуванням 27,51 млн років тому [5]
- ↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
- ↑ Berry, Edward W. "The Mayence Basin, a Chapter of Geologic History" [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], The Scientific Monthly, Vol. 16, No. 2, February 1923. pp. 114. Retrieved March 18, 2020.
- ↑ Harland, Brian et al. A Geological Time Scale 1989, Cambridge University Press, 1982. pp 64. ISBN 0-521-38361-7
- ↑ Mason et al. (2004)
- ↑ Lanphere & Baadsgaard (2001)
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Lanphere, M.A. & Baadsgaard, H.; 2001: Precise K–Ar, 40Ar/39Ar, Rb–Sr and U/Pb mineral ages from the 27.5 Ma Fish Canyon Tuff reference standard, Chemical Geology 175(3–4), pp 653–671.
- Mason, B.G.; Pyle, D.M. & Oppenheimer, C.; 2004: The size and frequency of the largest explosive eruptions on Earth, Bulletin of Volcanology 66(8), pp 735–748.
- (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) [Архівовано 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.
