Перейти до вмісту

Панченко Пимен Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пімен Панченко)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панченко.
Панченко Пимен Омелянович
біл. Пімен Емяльянавіч Панчанка Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 (23) серпня 1917[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ревель, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 квітня 1995(1995-04-02)[1] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мінськ, Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСхідне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпубліцист, літературознавець, перекладач, поет, літературний критик, журналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФілологічний факультет БДПУ імені М. Танкаd (1939) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладQ59348513?, Вожик, Літаратура і мастацтва і Нёманd Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівбілоруська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР і Спілка білоруських письменників Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Панченко Пимен Омелянович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пи́мен Па́нченко (біл. Пімен Емяльянавіч Панчанка; *23 серпня 1917, Ревель — †2 квітня 1995) — білоруський поет.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селянській сім'ї, що виїхала на заробітки в Прибалтику. 1920 року сім'я повернулася до Бегомлю. 1934 року закінчив педагогічні курси у Бобруйську. У 1934—1935 роках був завідувачем школи, у 1935—1936 роках — вчителем Козулецької школи, у 1938—1939 роках викладав мову та літературу в Кіровській середній школі Могильовської області. Водночас заочно вчився на філологічному факультеті Мінського викладацького інституту (закінчив 1939 року).

З вересня 1939 року до січня 1946 перебував у Червоній Армії: був кореспондентом, письменником у армійських та фронтових газетах. Брав участь в поході Червоної Армії в Західну Білорусь, в боях на Брянському, Західному, Калінінському, північно-Західному фронтах, у 1944—1945 роках перебув з частинами Червоної Армії в Ірані.

1946 року працював у редакціях часопису «Вожык», газети «Літаратура і мастацтва», був головним редактором часописів «Советская Отчизна» (тепер «Неман», 1954—1958), «Маладосць» (1958—1966), секретарем правління Спілки письменників БРСР (1966—1971). Як член делегації БРСР 1958 року брав часть в роботі XIII сесії Генеральної Асамблеї ООН. Його обирали депутатом Верховної Ради БРСР (1957—1967, 1971—1975), головою Республіканського комітету охорони миру. Член білоруського ПЕН-центру з 1989 року. Член Спілки письменників СРСР з 1989 року.

Панченка було нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червоного прапора, двома — «Знак Пошани», Жовтневої Революції, Вітчизняної війни II ступеню, медалями. 1973 року йому надали звання Народного поета БРСР.

Помер 2 квітня 1995 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Панченко Пимен Емельянович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панченко_Пимен_Омелянович&oldid=40076880