Ракетні війська стратегічного призначення СРСР
Раке́тні війська́ стратегі́чного призна́чення (РВСП, рос. Ракетные войска стратегического назначения, РВСН) — окремий вид військ у Збройних силах СРСР, що мав на озброєнні міжконтинентальні балістичні ракети з ядерними боєголовками мобільного і стаціонарного базування. Сухопутний компонент ядерної тріади.
РВСП були військами постійної бойової готовності.
Після розпаду СРСР у 1992 році Російська Федерація успадкувала переважну більшість цих військ, сформувавши власні Ракетні війська стратегічного призначення.
Ракетні війська стратегічного призначення, як самостійний вид Збройних сил СРСР, утворені 17 грудня 1959 року.[1] Створення цього роду військ стало можливим після розробки комплексу бойових ракет Р-12, Р-14 та Р-16.[2] Безперервне нарощування кількості і якісних характеристик ракетних комплексів, що перебували на озброєнні, сприяло встановленню ядерного паритету між СРСР та США у 70-х роках XX століття.
- Головний штаб РВСП (м. Одинцово, Московська область).
- 12-те Головне управління Міністерства оборони (відало арсеналами озброєння).
- Головне управління ракетного озброєння (ГУРО).
- Головне управління експлуатації ракетного озброєння (ГУЕРО).
- Головне управління комплектування і обладнання.
- Головне управління спеціального будівництва (Головспецбуд).
- Головне інженерне управління (ГІУ РВ).
- Управління бойової підготовки.
- Управління військово-навчальних закладів.
- Управління тилу.
- Центральний командний пункт.
- Центральний вузол зв'язку.
- Центральний обчислювальний центр (ЦОЦ РВ).
- 27-ма ракетна армія (м. Владимир).
- 31-ша ракетна армія (м. Оренбург).
- 33-тя ракетна армія (м. Омськ).
- 43-тя ракетна армія (м. Вінниця).
- 50-та ракетна армія (м. Смоленськ).
- 53-тя ракетна армія (м. Чита).
- Нєдєлін Митрофан Іванович, головний маршал артилерії (1959—1960†), загинув на Байконурі під час випробувань ракети Р-16.
- Москаленко Кирило Семенович, маршал Радянського Союзу (1960—1962).
- Бірюзов Сергій Семенович, маршал Радянського Союзу (1962—1963).
- Крилов Микола Іванович, маршал Радянського Союзу (1963—1972).
- Толубко Володимир Федорович, головний маршал артилерії (1972—1985).
- Максимов Юрій Павлович, генерал армії (1985—1992).
- ↑ Феськов, 2004, с. 129.
- ↑ О.Г. Луговський. Про діяльність Південмашу та КБ «Південне» // Наука та наукознавство. — 2014. — № 3. — С. 139. — ISSN 0374-3896.
- Феськов В.И., Калашников К.А., Голиков В.И. Глава 3. Ракетные войска стратегического назначения Вооруженных Сил СССР // Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991). — Томск, 2004. — С. 129—134 (167—174). — ISBN 5-7511-1819-7.
- Музей ракетних військ стратегічного призначення (фото)
- Ракетные войска стратегического назначения Вооруженных Сил СССР. (Глава 3 из книги Советская Армия в годы «холодной войны»)(рос.) // militera.lib.ru
- Michael Holm, High Command Strategic Rocket Forces (GK RVSN)(англ.) // ww2.dk