Максим Раєвський
Максим Раєвський | |
---|---|
рос. Максим Раевский | |
Народився | 19 століття Ніжин, Російська імперія |
Помер | 1931 |
Максим Раєвський (рос. Максим Раевский, при народженні Лев Йосипович Фішильов) (1881, Ніжин — 1931, Москва) — єврейський анархо-синдикаліст.
Раєвський народився у Ніжині, Російська імперія, у заможній єврейській родині Фішильових, що володів магазином посуду. Він здобув освіту в Ніжинській класичній гімназії, але за станом здоров'я з 1989 року покинув її і здобував домашню освіту. Проблемою здоров'я була деформація вушної раковини, від чого Лев мав проблеми зі слухом на все життя[1].
З 1899 року Лев Фішильов мешкає за кордоном та навчається в Берлінському університеті в Німеччині. Також відвідував лекції в Гейдельберзі, Цюриху та Російській вищій школі соціальних наук в Парижі[2]
В кінці серпня 1902 р Лев приєднався до соціал-демократів, а з початку 1903 року — до анархістського руху. З квітня 1902 року через контактів з революційною еміграцією він опиняється під наглядом поліції. 15 липня 1903 р. при в'їзді до Росії Фішильов був заарештований і направлений до Житомирської тюрми. У нього були виявлені кілька листів газети «Революційна Росія» і рекомендаційний лист, адресований одному з провідних есерів, X. Житловскому. 26 серпня 1903 р. через відсутність доказів провини Лев був звільнений під грошову заставу і переведений на два роки під нагляд поліції до Ніжина.
У Ніжині він встановив зв'язки з активістами Бунду, РСДРП і РУП. Під час перебування Фішельова в Ніжині з'являється група анархістів-комуністів. 28 серпня 1904 року він втік за кордон. Повернувшись до Ніжина після жовтневої амністії 1905 р. Фішельов продовжував організаційну та пропагандистську роботу, зокрема — постачав зброєю і революційною літературою місцеву молодь, підтримував контакти з анархістською еміграцією. 8 січня 1906 року він був заарештований при ліквідації анархістської групи в Ніжині, а потім переведений з в'язниці на лікування в земську лікарню, звідки втік 16 травня 1906 р. З 1906 р. Фішельов жив в Женеві, а потім переїхав до Парижа, де в 1908—1909 рр. читав лекції з теорії анархізму в гуртку з підготовки анархістських пропагандистів для Росії і одночасно організував переправлення літератури і зброї через кордон.
1907 року в Парижі Фішельов разом з Миколою Рогдаєвим заснували Буревестник («Буремний буревісник»),[2][3] який був описаний істориком-анархістом Павлом Авріхом як «найважливіший анархістський журнал» післяреволюційного періоду" (тобто після Російської революції 1905 р.).[4] Вони видавали його з 1906 по 1910 р.[5] На своїх сторінках Раєвський критикував антисиндикалістів та практиків анархізму.[2]
Вперше він виступив як публіцист на сторінках «Буревісника» навесні 1907 р. Вказуючи на поступову втрату впливу соціалістичних партій серед робітників в Росії, він робив висновок про прагнення пролетаріату «звільнитися від партійно-інтелігентської опіки, яка розколює ряди його свідомих застрільників і в найсильнішому ступені гальмує його боротьбу з капіталістичним ладом». На думку Фішелева, керівництву рухом з боку революціонерів-інтелігентів з РСДРП і ПСР робочі протиставили «прагнення побудувати єдину класову організацію праці» з метою «повсякденної боротьби з капіталом». Підтвердження своїх висновків він бачив у створенні профспілок, поширенні ідей безпартійного робочого з'їзду, зростання впливу революційного синдикалізму. Він розробляє ідею про державу профспілок. Але оскільки в Росії профспілок не було, то будуть, відповідно, ради, як у 1-у російську революцію. Він передбачив радянську владу, але бачив її трішки по-іншому — як збори делегатів, які будуть керувати регіоном. Будуть міські комуни, буде, як він вважав, федерація — на зразок Швейцарії, тільки більш демократична. І з цього виросте анархічне суспільство. Держава буде ослабленою, вона буде потихеньку мінімізуватися. Економічне життя перейде в руки цих об'єднань робітничого класу. Це буде ще не анархія, але поступове наближення до неї.[6]
Коли почалася Перша світова війна, Раєвський жив у Нью-Йорку та був редактором Голосу Труда («Голос Праці»). «Голос труда» була офіційною газетою Союзу російських робітників у США та Канаді, до якого входило понад 10 000 осіб.[7]
Незабаром після Лютневої революції в Росії Раєвський покинув Нью -Йорк і поїхав до Петрограда. Він плив на одному кораблі з Троцьким у травні 1917 р.[2] Через два місяці до нього приєдналася решта співробітників «Голосу труда», які вирішили масово переїхати до Росії.[8]
У Петрограді Раєвський відредагував перший номер «Голосу труда». Незабаром після цього він раптово покинув анархістський рух.[9] Троцький допоміг Раєвському отримати неполітичну роботу в новій радянській владі.[10] Наприкінці 1920-х років Раєвського арештовують за друк троцькістського видання.[11]
Помер Раєвський від серцевого нападу в Москві 1931 р.[12]
- ↑ Рублев Д. И. Российский анархизм в XX веке. — М., 2019. 704 с.
- ↑ а б в г Avrich, Russian Anarchists, p. 137.
- ↑ Heath, Nick (22 лютого 2008). Rogdaev, Nikolai 1880-1932 aka Uncle Vanya. Libcom. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 9 квітня 2009.
- ↑ Avrich, Russian Anarchists, p. 114.
- ↑ Avrich, Anarchist Voices, p. 526, n. 606.
- ↑ Рублёв Д. Анархисты в Гражданской войне в России. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Avrich, Russian Anarchists, pp. 115, 137.
- ↑ Avrich, Russian Anarchists, p. 138.
- ↑ Avrich, Anarchist Portraits, p. 127.
- ↑ Avrich, Russian Anarchists, p. 199.
- ↑ Avrich, Russian Anarchists, p. 244.
- ↑ Raevskii, Maxim (French) . Sans Patrie ni Frontières. 6 березня 2009. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 9 квітня 2009.
- Avrich, Paul (1988). Anarchist Portraits. Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN 0-691-04753-7.
- Avrich, Paul (1995). Anarchist Voices: An Oral History of Anarchism in America. Princeton, N.J.: Princeton University Press. ISBN 0-691-03412-5.
- Avrich, Paul (1967). The Russian Anarchists. Princeton, N.J.: Princeton University Press. OCLC 266518.