Реакція Г. Маєра

	Реакція Г. Маєра
Опубліковано в	Chemische Berichte

Не плутати з Реакція Віктора Маєра.

Реакція Г. Маєра (англ. G. Meyer reaction) — утворення солей алкіларсенових кислот при взаємодії лужних арсенітів з алкілгалогенідами. Реакція Маєра є загальним методом синтезу органоарсонових і органоарсінових кислот. Унаслідок реакції утворюється зв'язок арсен-карбон, при цьому відбувається окислення арсену до пятивалентного й утворюється подвійний зв'язок арсен-оксиген^[1]. Її можна вважати арсеновим аналогом реакції Міхаеліса — Арбузова. Відкрита реакція німецьким хіміком Г. Маєром, опублікована в Chemische Berichte у 1883 році^[2].

${\mathsf {Na_{3}AsO_{3}+RX\rightarrow RAsO_{3}Na_{2}+NaX}}$

Алкілюючими агентами можуть також бути галогенпохідні з різними функціональними групами (спирти, етери, сульфіди). Ароматичні сполуки реагують важко. Реактивність алкілгалогенідів зменшується в ряду I > Br > Cl. Для неї був запропонований S_N2 механізм^[3].

Реакція Маєра є загальним методом технічного отримання аліфатичних арсинових кислот. Проводять взаємодію лужних солей арсенової кислоти з алкілгалогенидами в автоклаві під тиском або у водно-спиртовому розчині в присутності лугів^[4].

Примітки

↑ Фрейдлина Р. Х. Синтетические методы в области металлоорганических соединений мышьяка / Р. Х. Фрейдлина. — М.; Л.: Изд. АН СССР, 1945. — 180 с
↑ Meyer, G. «Ueber einige anomale Reaktionen.» Chemische Berichte 16.1 (1883): 1439—1443.[1] [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.]
↑ Serves, Spyros V., et al. «On the mechanism of the Meyer reaction with epoxides and 2-haloalcohols as substrates.» Phosphorus, Sulfur, and Silicon and the Related Elements 90.1-4 (1994): 103—109.
↑ Мартенс Л. К. Техническая энциклопедия. Том 14. М.: АО «Советская энциклопедия», 1931. — С.25

Література

Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
McBrearty Jr, Charles F., Kurt Irgolic, and Ralph A. Zingaro. «Arsonic acids.» Journal of Organometallic Chemistry 12.2 (1968): 377—387.

Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Фрейдлина Р. Х. Синтетические методы в области металлоорганических соединений мышьяка / Р. Х. Фрейдлина. — М.; Л.: Изд. АН СССР, 1945. — 180 с

[Meyer-2] Meyer, G. «Ueber einige anomale Reaktionen.» Chemische Berichte 16.1 (1883): 1439—1443.[1] [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.]

[Serves-3] Serves, Spyros V., et al. «On the mechanism of the Meyer reaction with epoxides and 2-haloalcohols as substrates.» Phosphorus, Sulfur, and Silicon and the Related Elements 90.1-4 (1994): 103—109.

[ТЕ-4] Мартенс Л. К. Техническая энциклопедия. Том 14. М.: АО «Советская энциклопедия», 1931. — С.25

[1]

[2]

[3]

[4]