Чаплін Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чаплін Іван Григорович
Народився1 (13) січня 1888
Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер8 вересня 1942(1942-09-08) (54 роки)
Артемівськ, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
УчасникПерша світова війна і німецько-радянська війна
Військове званнямайор
Нагороди
орден Червоного Прапора медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Ча́плін Іва́н Григо́рович (1 січня 1888(18880101), Ново-Олександрівка, Катеринославська губернія — 8 вересня 1942, Бахмут) — активний учасник встановлення радянської влади у Бахмутському повіті на Донеччині, командир загону «червоних партизанів» (1918 р.), пізніше — командир 12-го Українського радянського полку, кавалер Ордену Червоного Прапора (СРСР)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Працював з 10 років на соляній копальні поруч із батьком. 1905 року брав участь у роботі політичних гуртків.

З 1909 року служив в уланському кавалерійському полку Російської імператорської армії в Бессарабській губернії. Брав участь у Першій світовій війні.

У серпні 1918 року Чаплін став командиром загону «червоних партизанів» та склав присягу на вірність Українській Державі, однак був налаштований пробільшовицьки[2]. У листопаді 1918 року зрадив гетьмана Скоропадського й підняв проти нього повстання, захопивши станцію Бахмут-Північна. До самого саме міста не вступав через прохання міської думи та присутність у місті білогвардійського загону.

Відтак загін здійснив рейд по Північно-Донецькій залізниці, зайнявши Лиман, Ізюм, Балаклею, Слов'янськ та Костянтинівку. Після цього повстанці спробували знову захопити Бахмут[3].

Від 16 лютого 1919 р. — командир 12-го Українського радянського полку та начальник Бахмутського укріпленого району[1].

1927 року демобілізувався та працював на соляній копальні, згодом — директором заводу «Пролетар» та Деконського комбінату.

У роки Другої світової війни — керівник радянського диверсійного загону. Був затриманий нацистами та розстріляний поблизу алебастрового комбінату[4].

В Україні внесений до переліку осіб, що підлягають декомунізації[5].

Рішенням бюро Артемівського міського комітету КПУ та виконкому Артемівської міської ради від 8 травня 1965 року Іванові Чапліну надано звання почесного громадянина Артемівська (тепер почесний громадянин міста Бахмут). На його честь у місті були названі вулиця та сквер у Бахмуті, вулиця в Соледарі.

Посмертно нагороджений медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеню за наказом Українського штабу партизанського руху № 113 від 5 квітня 1945 року. Кавалер Ордену Червоного Прапора.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Декомунізація: що і чому перейменовувати й демонтувати (PDF). http://www.memory.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. Борьба за Октябрь на Артемовщине. С. 244, 336
  3. Борьба за Октябрь на Артемовщине. Стр 338
  4. Линия фронта артемовских партизан | газета «Вперед». Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  5. Декомунізація: що і чому перейменовувати й демонтувати. Збірник матеріалів, рекомендацій і документів щодо виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» / Сергій Бутко, Сергій Горобець, Ігор Каретніков, Богдан Короленко, Максим Майоров (упоряд.); Український інститут національної пам'яті. — Київ: Український інститут національної пам'яті, 2015. — 103 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Губская О. Чаплин — славный сын трудового Донбасса // Соляник, № 5 (1735),14.02.07, с. 3
  • Борьба за Октябрь на Артемовщине. Сборник воспоминаний и статей. 1929.