Рябікін Борис Олександрович

Рябікін Борис Олександрович
Рябікін Борис Олександрович
Народився	19 серпня 1925
Помер	13 жовтня 2000 (75 років); Одеса
Громадянство	Україна
Діяльність	режисер музичних театрів
Відомий завдяки	головний режисер Одеського оперного театру
Alma mater	ГІТІС, Харківський державний театральний інститут
Діти	Рябікін Павло Борисович
Нагороди	Заслужений діяч мистецтв Казахстану і РРФСР
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябікін.

Борис Олександрович Рябікін (19 серпня 1925(19250819), Росія — 13 жовтня 2000, Одеса) — український радянський режисер музичних театрів. Заслужений діяч мистецтв Казахстану і РРФСР. Працював головним режисером Київського театру оперети (1961—1970, 1990—1991), головним режисером Одеського оперного театру (1996—2000).

Життєпис

Борис Рябікін розпочав режисерську освіту у 1946 в ГІТІСі на оперно-режисерському факультеті (керівник Л. В. Баратов^[ru]), продовжив навчання на факультеті оперної режисури Ленінградської консерваторії, потім на режисерському факультеті Харківського театрального інституту.

Після здобуття освіти працював у музичних театрах Самари, Києва, Севастополя, Одеси, Алма-Ати. Поставив понад 150 спектаклів.^[1]

1961—1970, 1990—1991 — головний режисер Київського театру оперети.

1970—1977 і 1992—1996 — головний режисер Самарського академічного театру опери і балету.^[2]

1996—2000 — головний режисер Одеського оперного театру.

Помер на 76-му році життя 13 жовтня 2000 року^[4]. Після його смерті Одеський оперний театр довгих 13 років залишався без головного режисера.^[5] Похований в Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.18″ пн. ш. 30°30′5.78″ сх. д. / 50.4169944° пн. ш. 30.5016056° сх. д. / 50.4169944; 30.5016056).

«Похідний марш, або за годину до світанку» О. Галича (1958, Севастопольський драмтеатр)^[6]
«На світанку» О. Сандлера (1965, 1966)
«Біла акація» І. Дунаєвського (1966)
«Дон Паскуале» Г. Доніцетті (1970)
«Дон Жуан» В. Моцарта (1970)
«Брати Ульянови» Ю. Мейтуса (1971)
«Гроза» В. Пушкова (1972)
«Аїда» Дж. Верді (1974)
«Князь Ігор» О. Бородіна (1972 і 1985)
«А в серці світить Русь» за творами Г. Свиридова (1992)
«Черевички» П. Чайковського (1993)
«Гамлет» С. Слонімського (1993)
«Сервілія» М. Римського-Корсакова (1994)
«Маріца» І. Кальмана (Одеський театр музкомедії)
«Принцеса цирку» І. Кальмана (Одеський театр музкомедії)
«Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні (Одеський театр опери і балету)

↑ В Симоновской гостиной Дома актера прошел вечер памяти Бориса Рябикина [Архівовано 2015-06-15 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Театральный календарь. Юбилеи: люди, даты, события(рос.)
↑ Рябикин Борис Александрович. И мастера, и молодежь: к открытию гастролей алма-атинского каз. театра оперы и балета им. Абая в столице. — Московский комсомолец, 1978, 1 июня.(рос.)
↑ Одесские новости, № 80(рос.)
↑ Головний режисер Одеської опери
↑ Александр Галич. Полная биография / Михаил Аронов. — Москва, Новое литературное обозрение, 2015 — с. 268(рос.)

Борис Александрович Рябикин / С. П. Хумарьян // История в портретах. — Самара: Офорт, 2006. — С. 208—213 — ISBN 5-473-00160-2(рос.)
Историко-культурная энциклопедия Самарского края: Персоналии. М-См / Ред.-сост. Н. Д. Курдина. — Самара, 1995.- с. 293(рос.)
Сцена — живий організм, який лікує і дає наснагу(спогади Тамари Тимошко)