Екзобаза
Екзобаза — нижня межа екзосфери. Лежить на висоті, де середня довжина вільного пробігу частинок дорівнює висоті однорідної атмосфери[ком. 1]. Грубо кажучи, це шар атмосфери, вище від якого взаємні зіткнення вже не можуть утримати частинки газів від вильоту в космос. Над екзобазою частинки рухаються балістичними траєкторіями і за достатньої швидкості безперешкодно покидають планету[1][2][3].
В атмосфері Землі екзобаза лежить на висоті близько 500—1000 км залежно від сонячної активності: за високої активності збільшується товщина термосфери і, відповідно, висота екзобази[3][4].
Температура на висоті екзобази Землі коливається поблизу 1000 К, що відповідає середній швидкості атомів водню близько 5 км/с. Це менше від другої космічної швидкості для Землі на цій висоті (10,8 км/с); але швидкості атомів навколо середнього значення широко розподілені, тому деякі атоми водню мають шанс подолати тяжіння планети[5].
Висота екзобази деяких тіл Сонячної системи (для планет-гігантів виміряна відносно рівня з тиском 1 бар)[6]:
| Об'єкт | Висота екзобази, км |
|---|---|
| Венера | 160 |
| Земля | 450 |
| Марс | 180 |
| Юпітер | 1600 |
| Сатурн | 2500 |
| Титан | 1430 |
| Уран | 4700 |
| Нептун | 2200 |
| Тритон | 930 |
| Плутон | 1800 |
- Коментарі
- ↑ Тобто товщині, яку мала б частина атмосфери, розташована вище, якби всюди мала температуру і густину, як на своїй нижній межі.
- Джерела
- ↑ Екзосфера // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 148. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Johnson R. E., Combi M. R., Fox J. L. et al. Exospheres and Atmospheric Escape // Comparative Aeronomy / A.F. Nagy, A. Balogh, T.E. Cravens, M. Mendillo, I. Mueller-Wodarg. — Springer, New York, 2008. — P. 356. — 453 p. — (Space Sciences Series of ISSI, vol. 29). — ISBN 978-0-387-87825-6. — DOI:10.1007/978-0-387-87825-6_10.
- ↑ а б Hay W. W. Experimenting on a Small Planet: A History of Scientific Discoveries, a Future of Climate Change and Global Warming. — 2nd ed. — Springer, 2016. — P. 426. — 819 p. — ISBN 9783319274041.
- ↑ Exosphere - overview. Center for Science Education, University Corporation for Atmospheric Research. 2011. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 5 лютого 2017.
- ↑ Zahnle K. J., Catling D. C. (1 травня 2009). The escape of planetary atmospheres (PDF). Scientific American. Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2017.
- ↑ Mueller-Wodarg I.C.F., Strobel D.F., Moses J.I. et al. Neutral Atmospheres // Comparative Aeronomy / A.F. Nagy, A. Balogh, T.E. Cravens, M. Mendillo, I. Mueller-Wodarg. — Springer, New York, 2008. — P. 193. — 453 p. — (Space Sciences Series of ISSI, vol. 29). — ISBN 978-0-387-87825-6. — DOI:10.1007/978-0-387-87825-6_6.