Аметов Решат Мідатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Р. М. Аметов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аметов.
Решат Мідатович Аметов
крим. Reşat Medat oğlu Ametov
Народився24 січня 1975(1975-01-24)
Сімферополь, Українська РСР, СРСР
Помер15 березня 2014(2014-03-15) (39 років)
Земляничне, Білогірський район, Автономна Республіка Крим, Україна
·різана рана
ПохованняСімферополь
Країна СРСР
 Україна
Конфесіяіслам
НагородиГерой України

Аме́тов Реша́т Міда́тович (крим. Reşat Medat oğlu Ametov; 24 січня 1975, Сімферополь, Українська РСР, СРСР — 15 березня 2014, Земляничне, Україна[1]) — кримськотатарський активіст, що був закатований росіянами поблизу Білогірська під час анексії Криму Росією. Перший громадянин України, убитий внаслідок російської агресії проти України.[2][3][4] Герой України (2017, посмертно)[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мешкав із сім'єю в Сімферополі, мікрорайон Мар'їне.[6]

Не був політично активний, проте, за словами родини, останнім часом він захоплювався ідеями Махатми Ганді про мирні протести і відмову від насилля.[7]

28 лютого 2014 року написав на своїй сторінці Facebook:[7]

«Орієнтовно в понеділок вийду до Ради міністрів. Стоячий протест. А вам слабо?»
Оригінальний текст (рос.)
«Ориентировочно в понедельник выйду к Совету министров. Стоячий протест. А вам слабо?»

3 березня 2014 року о 7:30 Решат Аметов вийшов з дому. Рідні не знали його намірів, знали що він взяв з собою паспорт, картку на отримання грошей за народження дитини і припускали, серед іншого, що він міг піти у військкомат.[8] Після того, як чоловік довго не виходив на зв'язок, дружина зателефонувала йому о 12 годині сама, однак мобільний телефон був вимкнений.[9] Пізніше з'ясувалося, що він брав участь у мирному протесті проти окупації Криму російськими військами на Площі Леніна Сімферополя. Він півтори години стояв на одному місці навпроти будівлі Ради міністрів Криму,[7] захопленої російськими спецпризначенцями кількома днями раніше.[10] Відповідав на запитання журналістів, які до нього підходили, але загалом його протест був мовчазним.[11][10] За повідомленням Харківської правозахисної групи, він тримав український прапор, Ескендер Барієв же повідомляв, що прапора не було видно на відео.[11] Викрадення Решата Аметова зафіксували камери:[7] троє людей з так званих «загонів самооборони Криму» підійшли до нього, вивели з площі, скрутили, посадили в автомобіль і повезли його у невідомому напрямку.[7][11][12][10] Двоє чоловіків у військовій формі, які заштовхували Аметова в автомобіль, швидше за все належали до «Самооборони Криму», бо не мали зброї, не носили маски і їхня форма була схожа на ту, що використовувала «Самооборона Криму». На відео було видно, що викрадення Аметова відбувалося в кількох метрах від людини з червоною пов'язкою на руці — такі пов'язки носили члени «загонів самооборони», які діяли узгоджено з російськими військами вторгнення в Крим. Четвертий чоловік стояв поряд із автомобілем, потім обійшов його і сів на переднє пасажирське місце перш ніж машина рушила.[13] Після цього на зв'язок Решат більше не виходив.

15 березня Аметова було знайдено мертвим у селищі Земляничне Білогірського району, за 60 км від Сімферополя.[12][11] На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, очі були виколоті, а поряд з ним лежали наручники.[12][11] Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока.[13][6][14]

18 березня Решата Аметова поховали на міському кладовищі Сімферополя Абдал. Через його смерть сиротами лишилися троє дітей.[12]

Розслідування

[ред. | ред. код]

Українське

[ред. | ред. код]

У вересні 2019 року Національна поліція України та прокуратура АРК оголосили про підозру у викраденні Аметова Євгену Скрипніку (керівнику групи «кримської самооборони», відставнику Збройних сил Росії) та двом його підлеглим: Олександру Руденку та Олександру Баглюку. Усіх трьох підозрюваних оголошено в міжнародний розшук[15][16].

Російське

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
"Кримські кати і катівні" — Центр журналістських розслідувань для "Слідство.Інфо" // Громадське Телебачення, 16 липня 2014
Who Killed Rishat Ametov? — Unreported World Shorts // Channel 4, 18 травня 2015

18 квітня 2014 року Сергій Аксьонов на прес-конференції заявив, що представники «кримської самооборони» непричетні до вбивства Решата Аметова.[17]

1 грудня 2014 року Рефат Аметов, брат Решата Аметова, повідомив, що розслідування призупинене, оскільки не можуть знайти вбивць. При цьому, особи, які брали участь у викраденні, були встановлені, але вже відпущені.[18] Приблизно у 2015 році Рефат розповідав, що слідчі допитували людей, які викрали Решата й відпустили їх: «Там все так влаштоване, що в них є алібі, що вони цього не робили. Ці люди обзавелися адвокатами. Все красиво зроблено».[13]

Незалежне

[ред. | ред. код]

16 липня 2014 року Слідство.інфо оприлюднило матеріал «Кримські кати і катівні» Центру журналістських розслідувань. В ньому було показано фото і відео, зняте після обряду омивання тіла Решата Аметова. Сліди катувань на тілі підтверджують тяжкість злочину: ребра зламані, у кількох місцях — глибокі рани та опіки. За попереднім висновком судмедекспертів, смерть настала внаслідок удару в око гострим предметом.[19][20]

У травні 2015 року Channel 4 оприлюднив короткометражний ролик Who killed Rishat Ametov?, в якому серед іншого вказував на те, що відеозапис викрадачів великим планом може бути знайдений у оператора, який з кількох метрів знімав викрадення.[13]

Управління Верховного комісара ООН з прав людини в своїй доповіді 2016 року класифікувало факт убивства Решата Аметова як страту без належного судового розгляду.[21]

Опис від громадських діячів

[ред. | ред. код]

У 2017 році журналіст Айдер Муждабаєв повідомив, що убитому відрізали геніталії, викололи очі. Він також сказав, що убивці закопали Решата біля кримськотатарського селища так, щоб було видно частину тіла й голову. Зробили це для залякування.[22] В 2019 році Муджабаєв повідомив, що Решату ще живому виколупували хребет.[23]

У 2019 році віце-президент Всесвітнього Конгресу кримських татар Ленур Іслямов також повідомив, що Решату вийняли хребет, відрізали статеві органи і викололи очі.[3]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Нагородні атрибути звання Герой України

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Вчинок Решата Аметова згадував Президент України у виступі 18 вересня 2014 року на засіданні Конгресу США.[30]

У місті Одеса є вулиця Решата Аметова.[31]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Як інформацію про смерть вказано дату та місце знайдення тіла. Точнішої інформації щодо загибелі Аметова немає.
  2. ↑ Порошенко присвоїв звання Героя України закатованому в Криму Решату Аметову. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  3. ↑ а б Решат Аметов совершил подвиг — брат первой жертвы оккупации Крыма. ATR (телеканал). 04 березня 2019 11:32. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  4. ↑ Цензор.НЕТ. Три года назад погиб первый украинец, убитый агрессорами РФ, вторгшимися в Украину. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  5. ↑ а б Указ Президента України від 18 травня 2017 року № 134/2017 «Про присвоєння Р.Аметову звання Герой України»
  6. ↑ а б Пять лет назад похитили и запытали до смерти крымскотатарского активиста Решата Аметова. Настоящее Время (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  7. ↑ а б в г д Є відео, як закатованого татарина, викрадали з пікету проти окупації Криму. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  8. ↑ Появилось видео похищения крымского татарина, которого позже нашли замученным. Центр журналистских расследований (ru-RU) . 27 березня 2014. Процитовано 27 серпня 2019.
  9. ↑ Установлена личность мужчины, тело которого со следами пыток нашли в Крыму (рос.) . «Сегодня». Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
  10. ↑ а б в Halya Coynash, Savagely tortured to death for the Ukrainian flag in Russian-occupied Crimea and Donbas [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.](англ.) // Харківська правозахисна група, 23 серпня 2019
  11. ↑ а б в г д «Решат Аметов – символ борьбы 2014 года в Крыму». Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  12. ↑ а б в г Мусульмани простилися з Решатом Аметовим. «Кримськотатарське питання online». Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014.
  13. ↑ а б в г Викрадений серед білого дня. Крым.Реалии (укр.). Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  14. ↑ Решат Аметов. В одиночку против оккупантов. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  15. ↑ Слідчі показали, хто з бойовиків викрав і катував кримського татарина Аметова. Українська правда. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
  16. ↑ Полиция АРК объявила в розыск троих подозреваемых в похищении Решата Аметова. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
  17. ↑ Аксенов уверяет, что "самооборона" не причастна к зверскому убийству Решата Аметова. Центр журналистских расследований (ru-RU) . 18 квітня 2014. Процитовано 27 серпня 2019.
  18. ↑ Расследование зверского убийства крымскотатарского активиста Решата Аметова приостановлено | Громадське радио. Громадське радіо (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  19. ↑ Слідство.Інфо. Кримські кати і катівні. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  20. ↑ Расследование убийства Решата Аметова остановлено, - брат. Центр журналистских расследований (ru-RU) . 4 березня 2015. Процитовано 27 серпня 2019.
  21. ↑ ООН рассматривает убийство крымчанина Решата Аметова как казнь. Крым.Реалии (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  22. ↑ "Кримських ватників" обманули. Зараз вони сидять у дурнях. Gazeta.ua. 22 березня 2017 13:53. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  23. ↑ Протесты в России: от равнодушия – к удушению. Українська правда. 30 липня 2019, 15:57. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  24. ↑ Президент присвоїв звання Герой України загиблому кримському татарину Решату Аметову. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 18 травня 2017.
  25. ↑ Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України Решата Аметова, нагородженого посмертно, його братові [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 2 березня 2018
  26. ↑ Решат Аметов и Ахтем Чийгоз награждены орденами «Народный Герой Украины». Центр журналистских расследований (ru-RU) . 18 листопада 2015. Процитовано 27 серпня 2019.
  27. ↑ Ахтем Чийгоз і Решат Аметов стали Народними героями України. Іслам в Україні (укр.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  28. ↑ Ахтем Чийгоз і Решат Аметов стали «Народними героями України». QHA (ua) . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  29. ↑ Убитый в Крыму Решат Аметов представлен к награде "Народный Герой Украины". Центр журналистских расследований (ru-RU) . 13 листопада 2015. Процитовано 27 серпня 2019.
  30. ↑ Виступ Петра Порошенка на засіданні Конгресу США. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 18 вересня 2014.
  31. ↑ Ірина, Стасюк (30 липня 2024). В Одесі перейменували центральну площу та назвали вулиці на честь Ройтбурда і Муратової. Хмарочос (укр.). Процитовано 25 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 175
18 травня 2017 		Наступник:
Тельнов Євгеній Львович Жизневський Михайло Михайлович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аметов_Решат_Мідатович&oldid=43557189