Очікує на перевірку

Свефберт (король Ессексу)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Свеберт (король Кента))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свефберт
Народивсяневідомо
Помер738
Національністьсакси
Діяльністьсуверен
Титулкороль Ессексу
Посадакороль Ессексу[d]
Термін709/715738 роки
ПопередникСігеґерд
НаступникСелред
Конфесіякатолицтво
РідЕсквінінги
БатькоСвефхерд

Свефберт (давн-англ. Swæfberht, Swaefbert, Swebriht; ? —738) — король Кенту у 689692 роках, Ессексу в 709/715738 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Король Кенту

[ред. | ред. код]

Походив з династії Есквінінгів. Син Свефхерда, короля Кенту. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. У 689 році став співволодарем батька. Разом з Свехердом панував у західному Кенті.

З 691 до 692 року боровся проти Вітреда, короля Східного Кенту. Зрештою зазнав поразки. У цій боротьбі загинув батько Свефберта. Сам він перебрався до Ессексу.

Король Ессексу

[ред. | ред. код]

Посів трон між 709 та 715 роками, можливо після смерті короля Оффи або Сігеґерда.

Невдовзі розділив владу з родичем з Селредом. Можливо Свефберт керував Західним Ессексом. Напевне мав конфліктні стосунки з Вессексом за володіння областю Суррей. Втім перебіг боротьби Свефберта з Інє Вессекським достеменно невідомий. Відомо, що 721 року підтримав Кіневульфа, претендента на трон Вессексу. Втім Інє його переміг. Напевне після невдач Вессексу у війні з Мерсією протягом 725—726 років Свефберт зумів захопили більшу частину Суррея.

У 730 року проти нього виступив Етельбальд, король Мерсії, який завдав поразки Свефберту, який остаточно поступився землями навколо Лондону та визнав зверхність Мерсії. Рівень залежності Свефберта від мерсійського короля викликають суперечності у дослідників. Помер у 738 році. Слідом за цим єдиним королем Ессексу став Селред.

Джерела

[ред. | ред. код]

(англ.)

  • Barbara Yorke, The Kingdom of the East Saxons, Anglo-Saxon England, Cambridge University Press, vol. 14,‎ 1985 (ISBN 978-0-521-71292-7)
  • John Cannon, Anne Hargreaves: The Kings and Queens of Britain, Oxford University Press, 2009, ISBN 978-0-19-955922-0, S. 27.