Светий Гргур
| Светий Гргур | |
|---|---|
 | |
Карта  | |
| Географія | |
| 44°52′05″ пн. ш. 14°45′33″ сх. д. / 44.868055555556° пн. ш. 14.759166666667° сх. д. | |
| Місцерозташування | Адріатичне море |
| Акваторія | Адріатичне море |
| Площа | 6,37[1] км² |
| Найвища точка | 226 м |
| Країна | |
 Хорватія | |
| Населення | 0 (2001) |
  Светий Гргур Светий Гргур (Хорватія) | |
 | |
 Светий Гргур у Вікісховищі | |
Светий Гргур (хорв. Sveti Grgur «святий Григір»; італ. San Gregorio) — безлюдний острів у хорватській частині Адріатичного моря, поблизу узбережжя Приморсько-Горанської жупанії, між Рабом і Крком. Найпівнічніший вічнозелений адріатичний острів середземноморського вигляду.
Його площа становить 6,7 км², крайня північна точка — скелястий мис Косача, крайня західна — низький мис Плітвац. Посеред острова знаходиться найвища вершина — Штандарац (226 м).
Від найближчої точки суходолу (попід Велебітом) віддалений на якихось 7 км, а найближче поселення — це порт Лопар на острові Раб. За 1 км на південь лежить острів Раб, за 3 км на південний схід міститься Голий Оток, а за 4 км на північний схід — острів Првич.
Колись був заселеним, у невеличкій затоці на північному заході є залишки давніх будівель і пристані. Раніше на острові видобували боксит, а в новіші часи острів здавався в оренду як мисливське угіддя для полювання на ланей.
Був відомий на середньовічних картах, де подавався під давнішою назвою «Arta». З найдавніших часів жителі Рабу привозили сюди овець на пашу.
Із 1948 до 1988 року на острові була жіноча виправна установа югославського комуністичного режиму.
- Milutin Popović, Sećanja na logor Sveti Grgur. Symix graphics, Beograd, 1991.
- Ženi Lebl, LJUBIČICA BELA-White Violete with the subtitle "Two and half years in the Yugoslav Gulag for women", Belgrade, 2009