Священнича традиція (Біблія)
Священнича традиція (скорочено P, від нім. Priester — священник; жрець, жрецький кодекс[1]) — згідно з теорією джерел біблеїстики, одна з чотирьох важливих традицій, які були використані при створенні книг П'ятикнижжя Старого Завіту. Це наймолодше, серед інших чотирьох, джерело, датоване приблизно 550 р. до н. е. Його авторами вважаються священники з Єрусалима.
З початком Просвітництва в Європі почалося історично-критичне вивчення Біблії. З вісімнадцятого століття, Біблія не тільки отримала свою функцію як проявлене Слово Боже, але також сприймається і вивчається у формі як історично сформована книга. Що стосується П'ятикнижжя, початкові дослідження біблеїстів виявили деякі напруження і неузгодження в тексті. Це призвело до того, що у XVIII столітті священник із Гільдесгайма — Геннінґ Віттер і кілька десятиліть потому французький лікар Жан Астрюк, розвинули теорію про створення і розвиток П'ятикнижжя. Ця теорія порушила переконання того, що Мойсей був автором П'ятикнижжя. Віттер і Астрюк прийшли до висновку, що п'ять книг Мойсея виникли через тривалий процес наростання колишніх незалежних джерел одне на одного. Хоча ці вихідні документи не збереглися, їх можна реконструювати з сьогоднішнього кінцевого тексту, використовуючи методи літературної історичної критики. Астрюк розпізнав, що у межах тексту П'ятикнижжя існує чотири незалежних джерела, які він позначив літерами A-D. Ця теза отримала подальший розвиток, в наступних десятиліттях в Німеччині. Розробка текстів декількома вченими призвела до сформульованої Юліусом Велльгаузеном та його сучасниками документарної гіпотези, яка виділяє історично і змістовно саме чотири джерела Астрюка і які назвали так:
- Ягвіст (J, нім. Jehovist), 950 до н. е.
- Елогіст (E, нім. Elohist), бл. 800 до н. е.
- Священнича традиція (P, нім. Piesterkodex), бл. 550 р. до н. е.
- Повторення Закону або Девтерономіст (D, лат. Deuteronomium), бл. VII ст. до н. е.
До тексту, що належить до традиції P, відносять[2]:
| Текст | Тема | Цитата |
|---|---|---|
| Праісторія | ||
| Створення світу | Буття 1,1-2,4а | |
| Генеалогія від Адама до Ноя | Бт 5,1-32* | |
| Потоп та союз з Ноєм | Бт 6,9-9,17* | |
| Таблиця народів | Бт 10,1-7*.20.22.31 | |
| Генеалогія | Бт 11,10-27.31* | |
| Історія праотців | ||
| Історія Авраама | Бт 12,4b.5; 13,6.11b.12abα | |
| Союз з Авраамом | Бт 17* | |
| Похорон Сари | Бт 23* | |
| Одруження Ісава та Якова | Бт 26,34; 27,46-28,9; 29,24.28b.29 | |
| Об'явлення Ел-Шаддая (Всемогутнього) перед Яковом у Бет-Елі | Бт 35,9-13a.15 | |
| Йосип і Яків у Єгипті | Бт 41,46a; 46,6. | |
| Вихід, Пустиня, Синай | ||
| Пригнічення Ізраїля у Єгипті | Вих 1,1-7*.13.; 2,23-25 | |
| Покликання Мойсея | Вих 6,2-12 | |
| П'ять кар | Вих 7,8-12.19-22*; 8,1-3.11*.12-15; 9,8-12; 12,1-20*.28.40. | |
| Чудо на морі | Вих 14* | |
| Манна + Субота | Ex 16* | |
| Встановлення святині | Вих 24,15-29,46*; 39,32.43; 40,17.33-35* | |
| Початок культу | Лев 8* | |
| Пустиня та обіцяна земля | ||
| Розвідники | Чис 13* | |
| Зневіра Мойсея і Аарона | Чис 20,1-13* | |
| Смерть Аарона | Чис 20,22-29* | |
| Звістка про смерть Мойсея | Втор 32,48-52* | |
| Смерть Мойсея | Втор 34,1*.7-9* | |
| * У цих віршах не всі місця відповідають традиції «P». | ||
- ↑ Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки: у 2-х томах. Том 1. — Київ: Дух і Літера, 2012. — С. 37.
- ↑ Vgl. Hans-Christoph Schmitt, Arbeitsbuch zum Alten Testament, Göttingen 2005, S. 191f.
- Жрецький кодекс // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Peter Weimar: Priesterschrift у bibelwissenschaft.de(нім.)
- А. Свідеркувна. Розмови про Біблію. Старий Завіт. — Львів: Свічадо, 2008. — С. 40—41. ISBN 978-966-395-154-6
- Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.