Селія
| Селія |
|---|
 |
Селія у складі Латвії
|
Се́лія (латис. Sēlija; нім. Oberlettland) — історичний регіон у Латвії. Складова Семигалії. Розташований на південному сході країни.
1 липня 2021 року набув чинності ініційований Президентом Латвії та схвалений Саеймом «Закон про історичні латвійські землі», спрямований на захист і зміцнення унікальності та розмаїття латвійської культури та мови. Це був перший законодавчий акт у Латвійській Республіці, який офіційно згадує Селію і точно визначає її культурно-історичну територію
Населення — приблизно 55 тисяч осіб.
- А́угшземе (латис. Aukšzemė, «Височина»)
- Ве́рхня Ла́твія (нім. Oberlettland)
- Села (лит. Sėla)
- Село́нія (лат. Selonia)
Названий за іменем давнього балтського племені селів. Східна частина історичної Семигалії. Стародавній центр — Селпілс, столиця селів, союзників литовців у боротьбі проти Тевтонського ордену. 1208 року захоплена німецькими хрестоносцями під проводом Альбрехта фон Буксгевдена. Відтоді обернена у християнство. 1218 року створене Селонське єпископство. 1226 року його частина увійшла до Ризького архієпископства; на решті було створено Семигальське єпископство. Новітній історичний центр — Єкабпілс.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Arveds Švābe, ed.: Latvju enciklopēdija. Stockholm: Trīs Zvaigznes, 1952-1953.
- Edgars Andersons, ed.: Latvju enciklopēdija 1962-1982. Lincoln: American Latvian Association [1], 1983-1990. Entry "Sēlija" available at historia.lv. Retrieved 25. II. 2006.
- Vytautas Kazakevičius: "Selonian archaeological sites in Lithuania" Retrieved 25. II. 2006.
56° пн. ш. 26° сх. д. / 56° пн. ш. 26° сх. д.