Фокейська сеньйорія
| |||||||||||||||||||||||||||||
Фокейська сеньйорія (грец. Ηγεμονία της Φώκαιας; італ. Signoria di Focea) — недовговічне феодальне володіння на Малоазійському узбережжі Егейського моря, якою керувала генуезька династія Дзаккарія. Столицею держави було місто Фокея.
Після Німфейського договору 1261 року, Генуезька республіка отримала широкі привілеї від імператора Михаїла VIII Палеолога і залишаючись в союзі з династією Палеологів та надаючи їм суттєві послуги, дедалі більше зміцнила своє становище у відновленій Візантійській імперії.
У 1275 р. Мануеле Дзаккарія завдяки дружбі свого брата Бенедетто з імператором Візантії та його одруженні на родичці імператора, отримав від Михаїла VIII Палеолога права на видобуток галунів в околицях стародавнього грецького міста Фокея[1]. У цьому районі розташовувалися цінні поклади галунів (квасців), які почали активно розроблятися в епоху пізньої Візантійської імперії і використовувались в дубильній і текстильній промисловості. Італійці заснували поруч з Фокеєю ще одне місто — Нову Фокею, ближчу до покладів. Відповідно, саму Фокею сталу називати Старою Фокеєю.
У 1296 р. квасцові рудники Фокеї були зруйновані венеційцями під час венеційсько-генуезької війни Корчули, але генуезці спромоглись швидко їх відновити.
Восени 1329 р. візантійський флот зумів повернути, спираючись на підтримку місцевого населення, Хіос. Після цього генуезці з Фокеї знову визнали суверенітет Візантійської імперії.
У 1340 році Андронік III у рамках боротьби з генуезцями зібрав флот у 84 кораблі і за допомогою турецьких еміратів Сарухан і Айдин відновив владу Візантії у Фокеї. Доменіко Каттанео, що правив островом, був залишений як царський намісник, і фокейські купці на шкоду генуезцям отримали право безмитної торгівлі в імперії, незабаром жителі острова повністю вигнали генуезців.
У 1346 р. Стару і Нову Фокею захоплює приватна ескадра генуезця генуезького адмірала Сімоне Віньйозо, що представляв компанію пайщиків «Маона Хіоса і Фокеї», створену спеціально для експлуатації колонії. Протягом Середньовіччя Нова Фокея була більш економічно активною з обох Фокей, головним чином завдяки багатим покладам галунів в околицях міста. Генуезька Маона Хіоса і Фокеї продовжували недовго контролювали місто навіть після захоплення османами Константинополя в 1453 році. Але вже у жовтні 1455 р. війська Мехмеда II Завойовника захопили Фокею, взяли в полон генуезьких торговців і власників копалень і обклали місцеве населення податками, а сто найкрасивіших фокейських дівчат і парубків відправили до столиці як подарунок султану.
- 1275—1288 — Мануеле Дзаккарія
- 1288—1304 — Бенедетто I Дзаккарія
- 1304—1314 — Бенедетто II Дзаккарія
- 1314—1331 — Андріоло Каттанео (одружився з Еліаною Дзаккарія)
- 1331—1340 — Доменіко Каттанео
- 1302—1307 — Тедісіо Дзаккарія
- 1307 — Ніколіно Дзаккарія
- 1307—1314 — Андріоло Каттанео
- 1329 — Арріго Тартаро
- ↑ «Latins and Greeks in the Eastern Mediterranean after 1204» [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.] by Benjamin Arbel, Bernard Hamilton and David Jacoby.
- Ανέκδοτα νομίσματα και μολυβδόβουλλα των κατά τους μέσους αιώνας Δυναστών της Ελλάδος / υπό Παύλου Λάμπρου, Εν Αθήναις : Εκ του Τυπογραφείου αdelφών Πέρρη, 1880, сторінки 66–73
- Miller, William (1921). "The Zaccaria of Phocaea and Chios (1275-1329)". Essays on the Latin Orient. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 283–298. OCLC 457893641.
| Історія |  | |
|---|---|---|
| Управління |
| |
| Економіка та фінанси | ||
| Збройні сили | ||
| Головні аристократичні родини | ||
| Географія | ||
| Генуезькі колонії | ||
| Культура | ||
