Сербія (1941—1944)

	Історія Сербії;
	Старчево; Винча;
	Сербія у Римській імперії;
	Біла хорватія; Білі серби; Рашка; Дукля/Зета; Захумл'є; Травунія; Сербська імперія; Моравська Сербія; Земля Бранковича; Битва на Косовому полі; Сербська деспотовина;
	Перша Габсбурзька Сербія; Друга Габсбурзька Сербія;
	Перше сербське повстання; Друге сербське повстання;
	Сербське князівство; Сербське королівство; Сербський фронт; Королівство Югославія; Сербія (1941–1944); Ужицька Республіка; \| СР Сербія;
	ФР Сербія; Сербія;
	Цей шаблон: переглянути; обговорити; редагувати;

	Militärverwaltung in Serbien (de); Vojna Uprava u Srbiji (с-х; лат); Војна Управа у Србији (с-х; кирил) ; Військова адміністрація в Сербії
Прапор	Герб
	Гімн; Oj Srbijo, mila mati
	Сербії: історичні кордони на карті
Столиця	Белград
Мови	сербська, німецька
Релігії	Сербська православна церква,; Римокатолицька церква
Форма правління	Військова адміністрація
	Військовий Командувач
- 1941	Франц Бьохме
- 1941–1942	Гарольд Тёрнер
- 1942	Вальтер Уппенкамп
- 1942–1943	Егон Бьоннер
- 1943–1944	Франц Неухаузен
	Президент
- 1941	Мілан Ачимович
- 1941–1944	Мілан Недич
Історичний період	Друга світова війна
- Вторгнення в Югославію	6 квітень
- Військова поразка	травень 1944
	Населення
- 1941	3 810 000 осіб
Валюта	Сербський динар
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Сербія (1941—1944)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сербія (значення).

Сербія (1941—1944) існувала як Військова адміністрація Сербії, створена Німеччиною в 1941 році, після декількох місяців окупації Королівства Югославія державами Осі під час Другої світової війни^[1]^[2]^[3]. Сербська цивільна адміністрація була офіційно знана як Уряд національного порятунку (серб. Влада Националног Спаса, Vlada Nacionalnog Spasa), який наголошував, що є незалежною державою, хоча всі рішення були підконтрольні німцям. Країна, включала в свій склад більшу частину сучасної Центральної Сербії, північну частину Косово (навколо Косовської Митровиці), і область Банат^[4]. Уряд офіційно очолював Мілан Недич з 1941 по 1944 рік^[5]. Протягом цього періоду, він співпрацював з Димитрієм Льотичем з його партією ЗБОР і Костем Пекянецем з його четниками.

Історія

На початку Другої світової війни Югославія проголосила нейтралітет. 25 березня 1941 Югославія приєдналася до Берлінського пакту. 27 березня прем'єр-міністра Цвєтковича було скинуто, його і міністрів його кабінету заарештували. На нараді в Генштабі новим прем'єром обрано генерала Душана Симовича. Також від влади відсторонений принц-регент Павло, замість якого на престол зведений оголошений заради цього повнолітнім 17-річний король Петро II. Народ Сербії сприйняв переворот з радістю і надією на зміну зовнішньополітичного курсу, переорієнтацію з Німеччини. Незважаючи на заяву глави МЗС Югославії Нинчича про продовження участі в Троїстому союзі, 27 березня Німеччина ухвалила рішення про початок підготовки захоплення Югославії, який був готовий через 3 дня і встановлена дата нападу — 6 квітня 1941. Балканська кампанії Німеччини тривала всього одинадцять днів і закінчилася капітуляцією Югославії.

Після швидкої перемоги над Королівством Югославія, остання була розділена на десять частин з різним статусом. Сербія отримала статус незалежної держави під німецькою військовою адміністрацією. До складу Сербії увійшли Центральна Сербія і західна частина Банату (більше 1/4 Югославії) з населенням 4,5 млн чоловік. Сербія грала найважливішу роль для Німеччини. У ній були розвинуті базові галузі промисловості, необхідні німецькій економіці. Із Сербії до Німеччини поставлялася кукурудза і пшениця. До кінця війни кордони Сербії неодноразово змінювалися на користь її сусідів (Хорватії, Угорщини, Болгарії, Албанії). У 1942—1944 рр. більшість території Сербії була під болгарською окупацією.

1941
1941-1944

Німецька національна меншина в Сербії

У сербській частині Банату проживало значна кількість німців (близько 131 000). З 27 березня 1941 Німеччина через своє спеціальне відомство, що займалося організаціями диверсій, очолюване Ервін фон Лахузеном, поставила банатським німцям, а також угорцям під їх керівництвом значну кількість зброї. Етнічним лідером став Сепп Янко. Після захоплення Югославії Янко отримав права на керування Банатом в культурній та освітній сфері.

Німецька окупація і повстанці

Повстанські сили не могли ефективно протистояти німецькій армії. Гітлер вирішив, що лише частина військ повинна залишитися на займаних позиціях, а решта — рушити далі до місць розташування гірничодобувної промисловості. Для боротьби з партизанами 29 серпня 1941, було створено Уряд національного порятунку під керівництвом генерала Мілана Недича. Також Недич отримав пост міністра оборони.

Недич надав військову допомогу четникам під керівництвом Дімітріє Льотича.

Недич також підтримував тісні контакти з полковником Драголюбом Михайловичем. Останній відстоював сербський націоналізм та підтримував ідею створення Великої Сербії, чому противилися німці, які підтримували усташів в Хорватії.

20 жовтня 1944 Белград був звільнений Армією СРСР і партизанами Тіто.

Депортація сербів

Для німецької економіки найважливішим промисловим комплексом в Сербії був гірничодобувний комплекс з видобутку міді в Борі. Восени 1942, у шахтах працювали близько 30 000 сербів, лише третина з яких робили це добровільно. Незважаючи на зростаючи потреби німецької економіки через неважливі справи на радянському напрямку, депортація сербів тривала. Тільки влітку 1943 через брак робочої сили Гітлер наказав не розстрілювати всіх полонених підряд, а частину з них відправляти на примусові роботи. У 1943 на Німеччину безкоштовно працювали 115 000 осіб із числа нехорватського населення Югославії, в 1944 — 100 000. Крім того існував «резерв» зі 100 000 військовополонених з колишньої югославської армії.

Примітки

↑ Wolff, Robert Lee, (1956). Balkans in Our Time Cambridge, Massachusetts, USA: Harvard University Press. P. 203.
↑ Tomasević, Jozo. (2001). War and Revolution in Yugoslavia, 1941—1945: Occupation and Collaboration. Stanford University Press.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 28 серпня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2009-08-02 у Wayback Machine.]
↑ Wolff, Robert Lee, (1956). Balkans in Our Time Cambridge, Massachusetts, USA: Harvard University Press. P. 204.
↑ Bailey, Ronald H. 1980 (original edition from 1978). Partisans and guerrillas (World War II; v. 12). Chicago, Illinois, USA: Time-Life Books. P. 81.

Посилання

War in the Balkans - 5
Politička propaganda u okupiranoj Srbiji (in Serbian)
Map
Map [Архівовано 29 травня 2008 у Wayback Machine.]
Map [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.]
History of Serbian Volunteer Corps [Архівовано 20 липня 2013 у WebCite]
Serbia at WorldStatesmen.org [Архівовано 24 травня 2012 у Archive.is]

[1] Wolff, Robert Lee, (1956). Balkans in Our Time Cambridge, Massachusetts, USA: Harvard University Press. P. 203.

[autogenerated2-2] Tomasević, Jozo. (2001). War and Revolution in Yugoslavia, 1941—1945: Occupation and Collaboration. Stanford University Press.

[3] Архівована копія. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 28 серпня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2009-08-02 у Wayback Machine.]

[autogenerated6-4] Wolff, Robert Lee, (1956). Balkans in Our Time Cambridge, Massachusetts, USA: Harvard University Press. P. 204.

[autogenerated3-5] Bailey, Ronald H. 1980 (original edition from 1978). Partisans and guerrillas (World War II; v. 12). Chicago, Illinois, USA: Time-Life Books. P. 81.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

п о р Хронологія Югославії та незалежних балканських країн
Хронологія	До 1918	Створення 1918 – 1941	ΙΙ Світова війна 1938 – 1945	Соціалістична Югославія 1943 – 1992		Розпад та Югославські війни 1990 –
Словенія	території контролювались Австро-Угорщиною (1867 – 1918) Включаючи Которську затоку Див. також: Королівство Хорватія і Славонія (1868 – 1918) Далмацьке королівство (1815 – 1918) БіГ Кондомініум (1878 – 1918)	Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (1918 – 1929) ↓ перейменовано на ↓ Королівство Югославія (1929 – 1943) Див. також: Держава Словенців, Хорватів і Сербів (1918) Республіка Прекмур'я (1919) Банат, Бачка і Бараня (1918-1919) Республіка Фіуме (1919 – 1920) Вільна держава Фіуме (1920 – 1924)	анексована фашистською Італією і Третім Рейхом (1941 – 1943/1945) Прекмур'я анексоване Угорщиною	Демократична Федеративна Югославія (ДФЮ, 1943 – 1945) ↓ перейменовано на ↓ Федеративна Народна Республіка Югославія (ФНРЮ, 1945 – 1963) ↓ перейменовано на ↓ Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ, 1963 – 1992) Праворуч соціалістичні республіки та автономні краї, які входили до складу СФРЮ →	СР Словенія (1944 – 1991)	Республіка Словенія (з 1991; див. Десятиденна війна)
Далмація			Незалежна Держава Хорватія (1941 – 1945) Маріонеткова держава Третього Рейху, деякі частини були окуповані фашистською Італією Меджимурська жупанія і Бараня були анексовані Угорщиною		СР Хорватія (1943 – 1991)	Республіка Хорватія (з 1991; див. Війна Хорватії за незалежність) Див. також: САО Кнінська Країна (1990) → САО Країна (1990 – 1991) САО Західна Славонія (1990 – 1991) САО Східна Славонія, Бараня і Західний Срем (1990 – 1991) ↳ Республіка Сербська Країна ↲ (1990 – 1995) → UNTAES (1996-1998)
Славонія
Хорватія
Боснія					СР Боснія і Герцеговина (1943 – 1992)	Боснія і Герцеговина (з 1992; див. Боснійська війна); До складу входять: Федерація Боснія і Герцеговина (з 1995) Республіка Сербська (з 1995) Округ Брчко (з 2000) Див. також: Республіка Боснія і Герцеговина, Хорватська республіка Герцег-Босна САО: Боснійська Країна, Північно-Східна Боснія, Романія і Герцеговина (1991 – 1992) ↳ Республіка Сербська ↲ (1992 – 1995)
Герцеговина					СР Боснія і Герцеговина (1943 – 1992)
Воєводина			Автономний Банат (формально - частина окупованої Сербії) Бачка — анексована Угорщиною (1941 – 1944) Срем — анексований Незалежною Державою Хорватією (1941 – 1944)		СР Сербія (1943 – 1990) Включаючи автономні краї: САК Воєводина і САК Косово	Союзна Республіка Югославія (1992 – 2003) ↓ перейменовано на ↓ Державний Союз Сербії та Чорногорії (2003 – 2006) До 2006 у складі Союзу були: Республіка Сербія (1990) Республіка Чорногорія (1992) Див. також: Республіка Косово (1990 – 2000, див. Косовська війна)	Республіка Сербія (2006 – 2008) Включаючи автономні краї: Воєводина і Косово і Метохія (під адміністрацією ООН)	Республіка Сербія (з 2006) Включаючи автономний край Воєводина
Сербія	Королівство Сербія (1882 – 1918)		Окупована Сербія (1941 – 1944) Маріонеткова держава Третього Рейху Див. також: Ужицька Республіка
Косово	Королівство Сербія (1912 – 1918)		Окупована Албанія (1941 – 1944) разом з західною Македонією і південно-східною Чорногорією					Республіка Косово (з 2008) Незалежність була заявлена в односторонньому порядку, визнана частково
Метохія	Королівство Чорногорія (1910 – 1918) Метохія контролювалась Австро-Угорщиною (1915 – 1918)
Чорногорія			Протекторат був анексований фашистською Італією (1941 – 1943) і Третім Рейхом (1943 – 1944) Менша частина анексована Незалежною Державою Хорватією (1941 – 1944)		СР Чорногорія (1943 – 1992)		Чорногорія (з 2006)
Північна Македонія	Королівство Сербія (1912 – 1918)		завойована Третім Болгарським царством (1941 – 1944)		СР Македонія (1944 – 1991)	Республіка Північна Македонія (1993 – 2019 Колишня Югославська Республіка Македонія або Республіка Македонія див. Конфлікт у Македонії (2001)) (з 1991)