Очікує на перевірку

Сіваченко Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сергій Сіваченко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сіваченко.
Сіваченко Сергій Миколайович
Народився8 жовтня 1984(1984-10-08) (40 років)
Володарськ-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьпоет, журналіст, громадський діяч

Сергі́й Микола́йович Сіваче́нко (нар. 8 жовтня 1984, Хорошів, Житомирська область) — український поет, журналіст і громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 2001 році закінчив Володарсько-Волинську школу (тепер — Хорошівський ліцей №1). Всі оцінки атестата — 12 балів. Тоді ж став лауреатом літературного конкурсу «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», за що отримав грант на безкоштовне навчання у будь-якому виші України. Обрав Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Брав активну участь в студентському самоврядуванні. Протягом 5-ти років очолював спортивний рух в Інституті журналістики, завдяки чому у 2003 році вдалося здобути І місце в загальній спартакіаді КНУ Тараса Шевченка[джерело?].

Того ж року Сергій Сіваченко вийшов до супер-фіналу Всеукраїнського телевізійного інтелект-шоу «LG-Еврика».

Працював редактором на телеканалі НТН та журналістом у декількох виданнях.

Водночас, протягом 10-ти років був провідним автором кросвордів у виданні «Ярмарок кросвордів», загальний разовий наклад якого сягав 800 тис. примірників[джерело?].

Проживає у Хорошеві.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перші вірші Сергія Сіваченка з'явилися в місцевій районній газеті, коли йому було 9 років.

У 2000 році наприкінці шкільного навчання став лауреатом літературного конкурсу «Вірю в майбутнє твоє, Україно!».

У 2003 році разом з Богданом Кутєповим став співлауреатом фестивалю студентської пісні «Київський гаудеамус».

Навчаючись в Інституті журналістики, почав друкуватися в студентському альманасі «Святий Володимир», брав участь в молодіжних літературних студіях.

Перша збірка Сергія Сіваченка «Римована сповідь» у форматі самвидаву побачила світ у 2014 році після здобуття ним звання лауреата обласного літературного конкурсу в Житомирі.

Книга Сергія Сіваченка «Еволюція на граніті»

У 2017 році вийшла друком книга «Еволюція на граніті».

У 2019 році поезії Сергія Сіваченка увійшли до ІІІ тому антології сучасної української патріотичної поезії (м. Львів) та до книги «Обпалені крила. Поезія сучасної України».

У 2020 році вийшла друком книга "Блаженство вибору".

У 2023 році Сергій Сіваченко видав 4-ту авторську книгу поезій "Відсіч".

Також впродовж останніх років добірки творів С. Сіваченка публікувалися в:

·         антології «У пошуках альтернативи (поезія сучасної України)» (Київ);

·         літературно-мистецькому журналі «Склянка часу «Zeitglas» (Канів);

·         літературно-мистецькому альманаху «Просто на Покрову» (Коростень);

·         літературному альманаху «Ан Т-Р-Акт» (Херсон);

·         поетичному альманаху «Житомир ТЕН» (Житомир);

·         літературному віснику «Чатує в століттях Чернеча гора» (Канів);

·         мистецькому журналі «Світло спілкування» (Житомир) тощо.

Крім того, були окремі публікації в літературних газетних виданнях, зокрема в «Літературній Україні» (Київ).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Брав активну участь в студентському самоврядуванні Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2004 році разом з друзями-студентами долучився до участі в Помаранчевій революції.

Збір волонтерської допомоги на ринку Хорошева

З 2010 року Хорошеві просуває громадські ініціативи та протидіє протиправним рішенням місцевої влади.

З листопада 2013 року — учасник Революції гідності.

З 2014 року бере участь у зміні дискредитованого попередньою діяльністю керівництва Хорошівського району та селища.

З 2014 року після початку збройної агресії з боку Росії займається волонтерською діяльністю. Допомагає органам влади в питаннях патріотичного виховання молоді та вшанування пам'яті загиблих бійців у Хорошівському районі. Також бере участь в проведенні декомунізації в межах Хорошівського району.

З 2016 року Сергій Сіваченко обирається депутатом до Хорошівської селищної ради, де веде посилену роботу у відстоюванні інтересів односельців.

З 2014 по 2019 рік на громадських засадах очолював Хорошівську районну федерацію футболу.

У 2023 році був ініціатором та організатором переходу до Православної церкви України парафіяльної релігійної громади Храму архистратига Божого Михаїла (смт. Хорошів), яка раніше входила до УПЦ Московського патріархату.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

За літературну творчість:

  • лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» (м. Київ) (2000);
  • лауреат обласного поетичного фестивалю-марафону «Оксія» (м. Житомир) (2013);
  • лауреат обласного поетичного конкурсу «Апостроф» у номінації «Громадсько-патріотична лірика» (м. Житомир) (2015);
  • номінант на здобуття премії Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни» у категорії «Вірш» (м. Київ) (2015);
  • лауреат Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград» імені Максима Рильського (м. Київ) (2017)[1];
  • переможець Львівського обласного (зі всеукраїнським статусом) літературного конкурсу патріотичної поезії імені Катерини Мандрик-Куйбіди у категорії «Молода надія» (м. Львів) (2018);
  • переможець Всеукраїнського літературного конкурсу «Свою Україну любіть!» серед учасників АТО, військовослужбовців та волонтерів (м. Київ) (2018);
  • переможець Обласного літературного конкурсу «Краща книга року» (м. Житомир) (2018);
  • лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка (м. Черкаси) (2018)[2].
  • отримав стипендію Президента України для молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового та кіномистецтва (2019).
  • переможець («Абсолютний чемпіон») Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» (м. Коростень) (2019).
  • лауреат Відкритого обласного літературного конкурсу «Житомир TEN» (м. Житомир) (2019).
  • лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії «Ан Т-Р-Акт» (м. Херсон) (2020).
  • лауреат Всеукраїнського поетичного фестивалю-конкурсу "І тихим островом калиновим, згадалось батьківське село..." (м. Брусилів) (2021).
  • лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Юхимовича (м. Коростень) (2021).
  • переможець ХІІІ міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора" (м. Канів) (2022).
  • переможець Літературного марафону серед письменників України/Житомирщини «Війна росії проти України. ВІДСІЧ» у номінації "Театральні симпатії" (м. Житомир) (2022).
  • переможець Літературного фестивалю-конкурсу "Шодуарівська альтанка" у номінації "Індивідуальність автора" (м. Житомир) (2022);
  • переможець Літературного конкурсу «Poetic Frontline» (м. Київ) (2022);
  • переможець VI Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича (м.Львів) (2022);
  • лауреат Міжнародного проекту-конкурсу "Тарас Шевченко єднає народи'' (м. Київ) (2023);
  • переможець Поетичного конкурсу "ВІЙНА, КОХАННЯ, ПЕРЕМОГА" Міжнародного культурного порталу "Експеримент" (м. Львів) (2023);
  • переможець Літературного конкурсу "Слово - укриття для серця" (м. Конотоп) (2023);
  • призер IX Всеукраїнського молодіжного літературного конкурсу «VivArt» (м. Кам’янське) (2023);
  • лауреат Літературного марафону серед письменників України/Житомирщини «Війна росії проти України. ВІДСІЧ» в номінації «Поезія» (25 років і старше) (м. Житомир) (2023);
  • лауреат спеціальної премії від Першої онлайн-радіостанції аудіокниг в Україні «SLUHAVKA» Літературного марафону «Відсіч» (м. Житомир) (2023);
  • переможець обласного щорічного конкурсу «Краща книга року» в номінації "Поезія" за книгу "Відсіч" (м. Житомир) (2024);
  • призер І Всеукраїнського літературного конкурсу імені Ірини Пеленської (м. Львів) (2024);
  • переможець конкурсу філософської лірики "Іду до себе", організованого ГО "Всеукраїнська поетична родина" (2024).

За громадську діяльність:

  • Почесна грамота міжфракційного депутатського об'єднання «За Житомирщину» (2018).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.golos.com.ua/article/296755 Нагородження лауреатів конкурсу «Троянди й виноград» імені Максила Рильського (2017)
  2. ↑ Нагородження лауреатів Симоненківської премії (2018). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сіваченко_Сергій_Миколайович&oldid=43258920