Перейти до вмісту

Сідорін Сергій Володимирович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сидорин Сергій Володимирович)
Сідорін Сергій Володимирович
 Полковник
Командир бригади НГУ "Рубіж" Сергій Сідорін
Загальна інформація
Народження26 листопада 1987(1987-11-26) (37 років)
Дубіївка, Черкаська область
Alma MaterАкадемія ВВ МВС
Військова служба
Роки службиз 2010 дотепер
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія
Формування 4 БрОП
Війни / битви
Командування
командир 4 БрОП
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергій Володимирович Сідорін — український військовослужбовець, полковник Національної гвардії України. Лицар ордена «За мужність» III ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1987 року в селі Дубіївка на Черкащині.

2010 закінчив Академію внутрішніх військ МВС у м. Харків, де навчався на командному факультеті. Зарахований до особового складу спецпідрозділу «Барс» внутрішніх військ МВС, в/ч 3027, Нові Петрівці. Пройшов шлях від командира взводу спеціального призначення до заступника командира батальйону спеціального призначення.

Має перший розряд з боксу. Переможець регіонального етапу (серед військових частин Північного територіального коман­дування) конкурсу «Кращий за професією» 2013 року — занесений на дошку Пошани Північного територіального об'єднання НГУ за високі показники у службово-бойовій діяльності.

З весни 2014 бере участь в антитерористичній операції на Сході України.

26 червня 2014, в часі «перемир'я», противник близько 19:30 почав обстріл блокпосту № 1 на північно-західній околиці Слов'янська — поблизу селища Мирне (біля дамби Рибгоспу) — одразу з двох сторін із танків і мінометів, після чого пішов на штурм. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили, — резервіст 2-го резервного батальйону НГУ Вадим Д. з РПГ підбив танк, що насувався на позиції нацгвардійців, старший лейтенант Сідорін з РПГ-7 вивів його з ладу. Від останнього пострілу танка дістав осколкове поранення у ногу. В бою загинули солдат 2-го резервного батальйону доброволець-майданівець Артур Гулик і троє десантників 95-ї аеромобільної бригади. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити, але вже наступного дня блокпост було відбито[1][2].

Проходив лікування у травматологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю. Достроково отримав звання капітана, нагороджений орденом.

У 2015 — командир 9-ї навчальної роти 1-ї оперативної бригади НГУ[3].

У 2017 — командир роти 1-го батальйону оперативного призначення 4-ї бригади оперативного призначення НГУ (бригада швидкого реагування), в/ч 3018, смт Гостомель.

З січня 2025 — командир 4-ї бригади оперативного призначення "Рубіж" НГУ. [4]

Нагороди

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили // Сайт Міністерства оборони України, 27 червня 2014
  2. Внаслідок бою під Слов'янськом загинуло п'ятеро військовослужбовців // ForUm, 27 червня 2014
  3. Вихованці кавалера ордену «За мужність» ІІІ ступеню Сергія Сідоріна склали військову присягу // Сайт Національної гвардії України, 15 червня 2015
  4. Полковник Дмитро Бухало попрощався з бойовим прапором 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» НГУ. 4-та БРОП "Рубіж". 18 січня 2025.
  5. Указ Президента України від 8 липня 2014 року № 587/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]