Перейти до вмісту

Антуан Ісаак Сильвестр де Сасі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сильвестр де Сасі)
Антуан Ісаак Сильвестр де Сасі
фр. Antoine Isaac Silvestre de Sacy Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімиS. de S.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 вересня 1758(1758-09-21)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 лютого 1838(1838-02-21)[2][7][…] (79 років) або 22 лютого 1838(1838-02-22)[6] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьграмматик, політик, бібліотекар, письменник, професор, перекладач, орієнталіст Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКолеж де Франс[10]
Колеж де Франс
Національна школа живих східних мов[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаdéputé au Corps législatifd, член Палати перів Франціїd, Директор Коледж де Франсеd, Q99197615? і Q114496054? Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіGeorge François Berthereaud Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніJoseph Toussaint Reinaudd Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиЖан-Франсуа Шампольйон Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБаварська академія наук
Геттінгенська академія наук
Академія надписів та красного письменства (1838)[11][12]
Данська королівська академія наук
Азійське товариство
Російська академія наук
Прусська академія наук
Американське антикварне товариство
Нідерландська королівська академія наук
Туринська академія наук[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиUstazade Silvestre de Sacyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
великий офіцер ордена Почесного легіону

Антуан Ісаак, барон Сильвестр де Сасі (фр. Antoine Isaac, Baron Silvestre de Sacy [sasi] ; 21 вересня 1758(17580921) , Париж — 21 лютого 1838 , там само) — французький лінгвіст і орієнталіст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї нотаріуса — хрещеного єврея Авраама Сільвестра. Пізніше додав до свого прізвища «де Сасі» — за модою на розширення прізвищ, поширеною серед паризької буржуазії[13]. Батько помер, коли йому було сім років, і надалі його виховувала мати. У 1781 р. призначений радником монетного двору, а в 1791 р. — генеральним комісаром монетного двору.

Зайнявся вивченням семітських та іранських мов; паралельно з основною роботою вивчав іранські написи пехлівійського періоду Сасанідської династії.

У 1792 році пішов у відставку і оселився на самоті у своєму маєтку біля Парижа. У 1795 призначений професором арабської мови у щойно заснованій Особливій школі живих східних мов (École speciale des langues orientales vivantes).

Сасі був поліглотом — серед мов, якими він володів, були іврит, сирійська, самаритянська, халдейська, арабська, середньо- та новоперсидська, османська, англійська, німецька, італійська та іспанська.

З 1806 року також обіймав посаду професора перської мови. З того часу його слава серед лінгвістів постійно зростала, за винятком короткочасної відставки під час Ста днів. З 1832 р. призначений Неодмінним секретарем Академії написів, з 1808 — депутат Законодавчого корпусу, з 1813 — барон, з 1832 — пер Франції . З 1815 — ректор Паризького університету.

Сасі був учителем Жана-Франсуа Шампольона, Жюля фон Моля та Луї Жака Бреньє[14]. Він був добре знайомий з різними стародавніми та середньовічними працями з єгипетської ієрогліфіки, авторами яких були Гораполлон, Ібн Вахшія, Атанасій Кірхер та ін., і одним з перших вказав на необхідність залучення матеріалів коптської мови для прочитання єгипетських написів. Проте, сам Сасі зазнав невдачі під час роботи над дешифруванням єгипетських ієрогліфів, але вчасно зумів оцінити новаторський підхід свого учня та всіляко сприяв пропаганді дешифрування Шампольона. Однак ще раніше, до відкриття Шампольона, інший учень Сасі — шведський дипломат Давид Окерблад — зумів правильно розпізнати в демотичній частині Розетського каменю кілька десятків імен.

Праці

[ред. | ред. код]

Опублікував чимало робіт з граматики арабської мови та мусульманської культури, зокрема:

  • Exposé de la religion des Druzes (2 томи, незакінч., 1838)
  • Grammaire arabe (2 vols., 1st ed. 1810)
  • Chrestomathie arabe (3 vols., 1806)
  • Anthologie grammaticale (1829)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118750631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. KNAW Past Members
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. а б Сильвестр де Саси Антуан Исаак // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. а б в г www.accademiadellescienze.it
  7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Sycomore / Assemblée nationale
  9. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2017.
  10. Список професорів Колеж де Франс
  11. www.aibl.fr
  12. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  13. Ruth Jordan,Fromental Halevy, London (1994) ISBN 1-871082-51-X, p. 13,
  14. Бренье, Луи-Жак // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Fück J. Die arabischen Studien in Europe. — Leipzig, 1955. — S. 77, 140, 161, 170, 205.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Бібліографія. Антуан Ісаак Сильвестр де Сасі // Німецька національна бібліотека
  • Silvestre de Sacy на сайті Академії написів та красного письменства
  • Твори та інформація про Антуан Ісаак Сильвестр де Сасі у Інтернет-архіві
  • Antoine Isaac Silvestre de Sacy (1831). Grammaire arabe à l'usage des élèves de l'École spéciale des langues orientales vivantes: avec figures, Volume 1 (вид. 2). Imprimerie royale. с. 8. Процитовано 6 липня 2011.
  • Antoine Isaac Silvestre de Sacy (1831). Grammaire arabe à l'usage des élèves de l'Ecole spéciale des langues orientales vivantes: avec figures, Volume 2 (вид. 2). Imprimerie royale. Процитовано 6 липня 2011.