Перейти до вмісту

Сигізмунд Кейстутович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сиґізмунд Кєйстутович)
Сигізмунд Кейстутович
Великий князь Литовський
Правління1432-1440
ПопередникСвидригайло Ольгердович
НаступникКазимир IV Ягеллончик
Інші титулиКнязь стародубський
Князь мозирський
Біографічні дані
ІменаКорибут
Релігіяхристиянство Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження1365 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тракайський замок, Тракай, Троцьке князівство, Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть20 березня 1440 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тракайський замок, Тракай, Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСобор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс) Редагувати інформацію у Вікіданих
ДружинаДонька Андрія Одинцевича
ДітиМихайло, Ядвіґа
ДинастіяГедиміновичі
БатькоКейстут
МатиБірута
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Сигізмунд Кейстутович, (лит. Žygimantas Kęstutaitis, Žyhimont Kejstutavicz, пол. Zygmunt Kiejstutowicz; бл.1365 — 20 березня 1440) — Великий князь Литовський (1432—1440), князь Стародубський, Можайський (з 1383). Наймолодший із синів Кейстута, брат Вітовта[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Сигізмунд Кейстутович вів запеклу боротьбу проти литовсько-руського князя Свидригайла Ольгердовича. У 1432 році напав на Свидригайла, захопив Вільно, був проголошений великим князем. Намагаючись прихилити на свою сторону українську знать, привілеями 1432 і 1434 років поширив на руських князів і бояр права, якими користувалася литовська шляхта. У 1432 році Сигізмунд Кейстутович відступив Польщі подільські землі та території на волинському порубіжжі; після його смерті вся Волинь мала відійти до Польської Корони. У вересні 1435 року остаточно розбив українсько-литовські війська під командуванням Свидригайла у битві під Вількомиром. Правління Сигізмунда I зміцнило польські впливи на литовських і українських землях і загострило національно-релігійну боротьбу.

Убитий унаслідок змови князів Івана і Олександра Чорторийських, віленського воєводи Яна Довгірда у Тракайському замку недалеко від Вільнюса (Вільного, Вільна) шляхтичем-киянином Скобейком.

У літературі

[ред. | ред. код]

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського[2].

Печатка Сигізмунда I, XV століття

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dynastia Litewska [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  2. Опільський Юліан. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — С. . — ISBN 5-319-01070-2

Джерела та література

[ред. | ред. код]