Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Михайлина Михайлівна Скорик-Шкарівська | |
|---|---|
| Народилася | 27 березня 1979 (45 років) Дніпропетровськ |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | Ірпінь |
| Діяльність | журналістика |
| Відома завдяки | журналістка, громадська діячка |
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ ім. Т. Г. Шевченка |
| Членство | Київська незалежна медіа-профспілка |
| |
Михайл́ина Мих́айлівна Ско́рик-Шкарівська[1] (нар. 27 березня 1979, Дніпропетровськ) — медіа-менеджер, журналіст, редактор ТБ, перекладач, аграрний аналітик. Член комітету, голова Київська незалежна медіа-профспілка (її наступник — Юрій Луканов). Очолювала КНМП з червня 2006 по вересень 2008 року. Мешкає в Ірпені, є депутатом Ірпінської міської ради[2][3].
- 2002 — диплом магістра журналістики з відзнакою (з правом викладати), Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- 2002 — курси для репортерів спільної програми TACIS і KP Publications «Висвітлення передвиборчої кампанії і виборів в друкованих ЗМІ».
- 2009 — курси підвищення журналістської майстерності Digital Future of Journalism при Могилянській школі Журналістики (мігістерська програма НаУКМА)[4].
- Власна журналістська агенція Media Masters[5].
- 2014—2015 — головний редактор сайту podrobnosti.ua, телеканал «Інтер»[6].
- 2012—2014 — випусковий редактор ток-шоу «Ранок з Україною», редактор сайту sobytia.tv, телеканал «Україна».
- 2011 робота на каналі «Бізнес»[7].
- 2010—2011 — головний редактор порталу tochka.net [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.], компанії digital ventures [Архівовано 15 січня 2012 у Wayback Machine.], що входить до групи СКМ.
- 2009—2010 — редактор відділу «Київ» газети «Лівий берег»[8].
- 2008 — політичний оглядач журналу «Профіль».
- 2007 — політичний оглядач «газети 24», редактор телеканалу «1+1», де, зокрема, робила шоу «Чорним по білому» з ведучим Анатолієм Борсюком.
- 2005—2006 — виконавчий редактор тижневика «Народне слово» (м. Київ)
- 2004—2005 — постійний автор спецпроєкту ОБСЄ і МБФ «Відродження» «Твій вибір» (політична вкладка до 52 регіональних видань зі збалансованим висвітленням перебігу президентської кампанії).
- 2002—2005 — політичний аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень.
- 2001 — постійний автор і один з редакторів інтернет-видання ЗМІна.
- 1998—2004 — кореспондент, оглядач, завідувач відділом щоденної всеукраїнської газети «Україна молода».
- 1998 — спеціальний кореспондент тижневика «Сільські новини» (Дніпропетровська область).
- 1996—1998 — позаштатний автор газет «Україна молода», «Собор», «Дніпропетровськ», «Наше місто».
Під час парламентських виборів 2019 року балотувалася до ВРУ по 95-му виборчому округу (Ірпінь) від партії «Голос» як безпартійна. Набравши 7,3 % голосів посіла третє місце.[9]
Була кандидатом на крісло мера міста під час місцевих виборів 2020 року. З результатом 8,87 % зайняла третє місце.[10]. Голова фракції «Голос» в Ірпінській міській раді.
У 2020 році обрана депутатом 8-го скликання Ірпінської міської ради від партії «Голос»[11], секретар постійної комісії з питань бюджету, фінансів, цін та ціноутворення при міськраді. Закріплена, як депутат, за округом № 4 в Ірпені.[12]
- Січень 2014 року — акція «Не стріляйте в журналіста!»[13].
- Травень 2010 року — учасник руху Стоп цензурі![14].
- Листопад 2007 року — початок кампанії «Не продаємося!», спрямованої проти замовних сюжетів на українському телебаченні.
- Серпень 2007 року — кампанія з повернення заробітної плати 60 співробітникам газети «Без цензури».
- Січень — березень 2007 — консультант по трудовому конфлікту на телеканалі «Інтер», в результаті чого вдалося запобігти незаконному звільненню співробітників інформаційно-аналітичної служби.
- Вересень 2006 — грудень 2006 — брала участь у начальному проєкті, спрямованому на боротьбу з цензурою в університетах України.
- Липень-серпень 2006 — кампанія проти партійців, які побили знімальну групу телеканалу СТБ під стінами парламенту. Була ініціатором кампанії на захист журналістів, яких побив депутат «Партії регіонів» Олег Калашніков, що закінчилася вигнанням його з фракції й Ради[15].
- Липень 2006 — листопад 2007 — тренер у низці професійних та профспілкових навчальних проєктах.
- Жовтень 2004 — координатор акції проти темників Медведчука «Цензуру Геть»[16].
- 2002-2008 — була серед сподвижників, хто був причетний до пошуку могили Миколи Міхновського[17].
Походить з родини дніпропетровських журналістів-дисидентів[18].
Чоловік — Сергій Шкарівський. Були одружені з 15 березня 2008 року. Загинув 19 серпня 2014 року під час російсько-української війни у бою в Іловайську[19][20].
Син — Іщенко Гліб Аретмович (2015 р. н.).[21]
Співмешканець — Іщенко Артем Олексійович.[22]
- Дієвий краудфандинг: що потрібно знати громадській організації, щоб ефективно збирати пожертви через власний сайт[23].
- Як і для чого створюється ОСН. Посібник за досвідом Ірпеня. Співавторами є Наіля Лавровська та Тамара Буренко[24].
- Верифікація в інтернеті. Співавтор Віталій Мороз[25].
- Як розуміти соціальні мережі. Співавтор Віталій Мороз[26].
- Премія Телетріумф-2007 за серію програм «Чорним по білому з Анатолієм Борсюком»[27].
- Разом з колегами досліджувала творчість Миколи Міхновського і знайшла його могилу на Байковому цвинтарі[джерело?].
- У 2017 році потрапила до «чорного списку» Росії й Білорусі[28].
- ↑ Михайлина Скорик-Шкарівська балотуватиметься в парламент від партії «Голос». Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Вибірковий підхід: кому в Ірпінській міськраді можна залишати партійну агітацію? (ВІДЕО). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Зе! Горобець, нардеп від БПП, «свободівець» і журналістка від «Голосу» — #95округ. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Як ефективно шукати в Google — із вивченого вдома. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Михайлина Скорик починає викладати українську мову для дорослих з ВГО «Яворина». Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Михайлина Скорик стала головним редактором сайту Podrobnosti.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Юлія Мотрич, Олександр Просяник, Михайлина Скорик і Андрій Пробитюк пішли на канал Business. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ «Лівий берег». Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Результати виборів міського голови Місцеві вибори 25.10.2020 Київська область Ірпінська міська громада. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Обрані на відповідних виборах депутати місцевої ради Місцеві вибори 25.10.2020 Бучанський р-н, Ірпінська міська рада. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ ДОСЬЄ: Михайлина Скорик-Шкарівська. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Журналісти з мішенями прийшли до силовиків на Грушевського (ФОТО). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Припинити тиск на журналістів, не допустити репресій. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Відкритий лист-вимога журналістів України до Партії Регіонів — 1005 ПІДПИСІВ. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Проти Медведчука повстало вже 18 телекомпаній. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Таємниця загибелі Миколи Міхновського. 10.01.2008
- ↑ Досье: Михайлина Скорык-Шкаривская. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ У бою під Іловайськом загинув чоловік журналістки Михайлини Скорик. Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 20 серпня 2014.
- ↑ Шкарівський Сергій Олександрович («Шульц»). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Михайлина Скорик-Шкарівська: «Ми не можемо дозволити собі проспати 2020-й рік». Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Щорічна декларація. 2021. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Дієвий краудфандинг: що потрібно знати громадській організації, щоб ефективно збирати пожертви через власний сайт. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Як і для чого створюється ОСН. Посібник за досвідом міста Ірпінь
- ↑ Верифікація в Інтернеті. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Як розуміти соціальні мережі. Курс для журналістів. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Михайлина Скорик стала головним редактором tochka.net. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- ↑ Українській журналістці Скорик заборонили в'їзд до Росії та Білорусі. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
Скорик-Шкарівська Михайлина Михайлівна у соцмережі «Facebook»- Михайлина Скорик Спілкування з автором
- Из tochka.net ушла главный редактор Михайлина Скорик
- Михайлина Скорик стала головним редактором tochka.net
- Михайлину Скорик переобрали головою КНМП [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Михайлина Скорик іде з 1+1
- Колектив Першого ділового каналу оштрафували за низькі рейтинги [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
