Ландміліція

Ландміліція
Ландміліція
Тип	військове формування
Країна	Московське царство · Російська імперія

Ландмілі́ція або ла́нд-мілі́ція (рос. дореф. ландмилиція < нім. Landmilitia — «земельне ополчення») — рід місцевих військ у Російській імперії 18 століття. Напіврегулярне ополчення, що охороняло кордони імперії. Існували Українська, Закамська, Сибірська і Смоленська ландміліції. В Україні членів ландміліції зневажливо називали ланцями^[1].

Опис

Українська ландміліція

1713, 2 лютого: створено ландміліцію за наказом російського імператора Петра І. До складу увійшли 6 піхотних полків, що були утворені на основі 5 розформованих піхотних полків і 7 тисяч військових поселенців колишньої оборонної «Білгородської оборонної лінії»^[2]^[3]. Головне завдання ландміліції — захист Лівобережної України від набігів кримських і ногайських орд. Особовий склад війська — колишні козаки, солдати, пушкарі. Полки ландміліції називалися за іменами полкових командирів.
1722: для збільшення чисельності ландміліції, до неї були приписані однодворці — чоловіки від 15 до 30 років. Усі полки ландміліції були розселені слободами разом із сім'ями на «Українській лінії», де несли військову службу почергово^[3].
1723: командиром ландміліції призначено генерал-аншефа Михайла Голіцина. Сформовано 2 регулярні й 2 іррегулярні кінні полки по 1500 осіб кожен. Для їх утримання введено особливий грошовий податок для мешканців Київської та Азовської (Воронезької) губернії (скасований лише в 1817 році)^[3]^[4].

Озброєння нових ландміліціонерів складалося з палаша або шаблі, 2 пістолетів. Третина особового складу мала карабіни або рушниці, дві третини — піки.^[3]^[4].

1727: полки ландміліції перейменовані за назвами українських міст^[3].
1729: ландміліція доведена до 4 регулярних й 6 іррегулярних кінних полків^[4].
1731: ландміліція розгорнута в 4 піших (по 1200 вояків) і 16 кінних (по 1000 вояків) регулярних полків^[4].
1731: Ландміліція була перейменована на Українську ландміліцію через формування Закамської ландміліції^[4].
1736: Українська ландміліція перейменована на Український ландміліційний корпус. Усі 20 полків переформованні на кінні полки. Усім полкам видано прапори й уніформу, але з білого сукна^[4].Корпус мав в своєму арсеналі 220 гармат^[3].
1762: Український ландміліційний корпус перейменовано на Український корпус. 20 кінних полків скорочено до 1 кінного і 10 піхотних. Полки перейменовані за назвами російських міст. Особовий склад полків призначений на постійні квартири в українських містах^[3]^[4].

1770: розформовано Український корпус. 4 піхотні полки зберегли назви й увійшли до складу російської армії (Єлецький 33-й піхотний полк, Севський 34-й піхотний полк, Ряжський 70-й піхотний полк, 71-й Бєльовський піхотний полк). 5 піхотних полків увійшли до складу інших російських полків (Тамбовський увійшов до Юріївського піхотного полку, Старооскільський — до Новоторжського 114-го, Курський — до Ярославського 117-го, Козловський — до Тенгінського 77-го, а Брянський — до Кабарднинського 80-го). Орловський піший полк і Борисоглєбській кінний полк були розпущені й втратили спадковість з майбутніми однойменними частинами^[4].

Нижні чини
(1736 — 1742).
Офіцери
(1736 — 1742)
Гренадер
(1763 — 1770)
Артилерист
(1763 — 1770)
Офіцери
(1764 — 1770)
Полкові герби
(1765)
Полкові герби
(1765)
Прапор Курського полку
(1764)

Закамська ландміліція

1736: створено Закамську ландміліцію за наказом імператриці Анни. До її складу увійшли 3 кінні полки (Шемшинський, Білярський, Сергіївський) і 1 піший (Олексіївський, згодом — Олексопольский). Головне завдання ландміліції — захист Оренбурзького краю від набігів степових кочівників^[4]. Особовий склад війська — однодворці, колишні стрільці, пушкарі та люди колишніх служб, здавна поселених в прикордонних містечках за річкою Камою.
1771: кінні полки перетворені на легкі польові команди^[4].
1796: піший полк (Олексопольский) увійшов до складу армії (на початку 20 століття — Адекеївський 31-й піхотний полк)^[4].

Сибірська ландміліція

1761: створено Сибірську ландміліцію за наказом імператриці Єлизавети. До її складу увійшли один драгунський полк і один піхотний батальйон. Головне завдання ландміліції — оборона південних кордонів Сибіру^[4].
1764: розформовано піхотний батальйон^[4].
1771: драгунський полк переформований на легкі польові команди^[4].

Смоленська ландміліція

1765: створено Смоленську ландміліцію в складі одного Смоленського кінного полку (колишнього Рославльского шквадрона)^[4].
1775: розформовано Смоленську ландміліцію. Смоленський кінний полк переформований на Смоленський драгунський полк (на початок 20 століття — Смоленський 2-й уланський полк)^[4].

У культурі

Від слова «ландміліція» походить українське лайливе слово «ланець» — яким первісно називали членів цього військового формування, а потім — також гультяїв і розбишак^[1]. Закінчення «-ець» могло з'явитися внаслідок впливу пол. łanzknecht («ландскнехт»), що походить від нім. Landsknecht^[5].

Примітки

↑ ^а ^б Котляревський І. Енеїда/ ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 20 липня 2012.
↑ В 16 — 17 століттях захищала південно-західні рубежи Московії від татарських нападів.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Чисніков 2008:40.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т Военная энциклопедия: в 18 т. / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

Джерела та література

В. М. Чисніков. Ландміліція, Українська ландміліція [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 40. — ISBN 978-966-00-1028-1.
(рос.) Багалей Д. И. Очерки по истории колонизации степной окраины Московского государства. — М., 1887.
(рос.) Ландмилиция. // Энциклопедический словарь Ф.Брокгауза и И.Ефрона, т. 17. — СПб., 1896.
(рос.) Ландмилиция // Военная энциклопедия: в 18 т. / Под ред. В. Ф. Новицкого и др. — СПб.: Т-во И. Д. Сытина, 1911—1915.
(рос.) Цвиркун В. И. Ландмилиция // Отечественная история с древнейших времен до 1917 г.: Энциклопедия, — т. 3. М., 2000.
Шпитальов Г. Г. Українська ландміліція (1713—1763) [Архівовано 21 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — № 1. — Запоріжжя, 2008. — С. 214—226.

Посилання

Ландміліція [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
Ляндміліція [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 876. — 1000 екз.

[:0-1] а ^б Котляревський І. Енеїда/ ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 20 липня 2012.

[2] В 16 — 17 століттях захищала південно-західні рубежи Московії від татарських нападів.

[Чисніков-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Чисніков 2008:40.

[ВЕ-4] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т Военная энциклопедия: в 18 т. / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.

[5] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]