Соколовська Олена Рабігівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Соколовська
Загальна інформація
Громадянство СРСР
Народження5 жовтня 1961(1961-10-05) (62 роки)
м. Свердловськ, РРФСР, СРСР
Зріст181 см
Вага80 кг
Alma materПівденноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського
Спорт
Вид спортуволейбол
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Клуб1977—1982 «Уралочка» (Свердловськ)
1982—1989 «МедІн» (Одеса)
1989—1993 різні команди Фінляндії
1993—1994 «Динамо-Джінестра» (Одеса)
1994—1995 «Поліце» (Польща)
1996—2000 різні команди Європи
2002—2003 «Хімік»
Нац. збірнаСРСР СРСР
Участь і здобутки
Тренує2006—2012 Україна ВК «Джінестра»
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
заслужений майстер спорту СРСР
Волейбол
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото Москва 1980
Кубок світу
Бронза Японія 1991
Чемпіонат Європи
Золото Франція 1979
Срібло Болгарія 1981
Срібло НДР 1983

Олена Рабігівна Соколовська (до 1981 — Ахамінова; нар. 5 жовтня 1961, м. Свердловськ, РРФСР) — радянська та українська волейболістка. Заслужений майстер спорту СРСР (1980). Нападниця. Володіла надпотужним нападаючим ударом; атакувала переважно із зони «4».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батько — майстер спорту з волейболу і уродженець Малої Кабарди Рабіг Ахамінов. Мати, Інеса Квашніна — майстер спорту з баскетболу. Батьки познайомилися під час його служби в армії у Свердловську, після демобілізації одружилися. Олена мала сестру Ірину.

Місцем постійного проживання сім'я Ахамінових вибрала Свердловськ, знаменитий своїм жіночим волейбольним клубом «Уралочка». Старша дочка Олена почала займатися волейболом у дитячій юнацькій спортивній школі клубу 1973 року в тренера Юрія Філімонова.[1]

У чемпіонатах СРСР виступала за команди: 1977—1982 — «Уралочка» (Свердловськ), 1982—1989 — «МедІн» (Одеса). Чемпіонка СРСР 1978—1982, срібна (1983) і бронзова (1984) призерка союзних першостей. Володарка Кубка СРСР 1983. Срібна (1979) і бронзова (1983) призерка Спартакіад народів СРСР (у складі збірних РСФСР 1979 року і Української РСР 1983 року). Переможниця Кубка європейських чемпіонів 1981 і 1982. Володарка Кубка володарів кубків ЄКВ 1983.

У складі збірної СРСР в офіційних змагання виступала у 1979—1983 роках. В її складі стала олімпійською чемпіонкою 1980, бронзовою призеркою Кубка світу 1981, чемпіонкою Європи 1979, срібною призеркою європейських першостей 1981 і 1983, учасницею чемпіонату світу 1982.

У 1989—1993 роках виступала за команди Фінляндії, у 1993—1994 — «Динамо-Джінестра» (Одеса, Україна), 1994—1995 — «Поліце» (Польща), 2-га половина 1990-х — команди європейських країн, 2002—2003 — «Хімік» (Южне, Україна).

Із серпня 2006 року — головна тренерка ВК «Джінестра» (Одеса). Як тренерка: срібна призерка чемпіонату України (2006—07, 2007—08, 2009—10, 2010—11), володарка Кубка України (2009—10, 20010—11).

2013—2015 рр. — начальниця управління фізкультури і спорту Одеської міської ради, змінивши на цій посаді футболіста Ігоря Бєланова.

Одна з найкращих волейболісток Одеси ХХ століття.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://goryankakbr.ru/node/864 [Архівовано 2019-10-17 у Wayback Machine.] «Атаковала на любом отрезке сетки…» (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Олена СОКОЛОВСЬКА: «Із Сверловська до Одеси вирвалася наче з концтабору!» (Частина перша). http://fvu.in.ua. 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  • Олена СОКОЛОВСЬКА: «Із Сверловська до Одеси вирвалася наче з концтабору!» (Частина друга). http://fvu.in.ua. 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  • Профіль на сайті ВК «Джінестра» (рос.)
  • Інтерв'ю інформаційному агентству «Репортер» (рос.)
  • Профіль на Sports-reference.com (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Волейбол. Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск : Компания «Янсон», 2001. (рос.)