Спасо-Преображенський собор (Кропивницький)
| Спасо-Преображенський собор | |
|---|---|
.jpg) Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому | |
| 48°30′19″ пн. ш. 32°16′03″ сх. д. / 48.50528° пн. ш. 32.26750° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |
 Україна, Кропивницький |
| Кінець будівництва | 1813 |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | класицизм |
| Належність | УПЦ МП |
| Єпархія | Кіровоградська єпархія УПЦ МП |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Адреса | м. Кропивницький, вул. Преображенська, 22 |
| Епонім | Преображення Господнє |
  Спасо-Преображенський собор (Кропивницький) (Україна) | |
 | |
 Спасо-Преображенський собор у Вікісховищі | |
Спасо-Преображенський собор — православний собор у місті Кропивницький, що наразі підпорядковується Українській православній церкві Московського патріархату.
Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому розташований у середмісті, за адресою вул. Преображенська, буд. 22, Кропивницький—25006, Україна.
Одноповерхова будівля збудована у стилі класицизму. Має три бані, портик з чотирма колонами коринфського ордеру.
У соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, Миколи Чудотворця а також ікона Божої Матері «Єлисаветградська».
На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі. Тут знаходяться клумби, фонтани, скульптурні групи.
Газета «Голос Юга» від 1913 року пише:
|
«На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я». | 
|
Дерев'яну Преображенську церкву на цьому місці було збудовано у 1788 році.[1] 1798 року вона згоріла, причина пожежі невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. Її було спроектовано без ведення відповідної документації і як наслідок — з неналежним дотриманням технічних умов, відтак, як й передбачалося, за якийсь час церква розвалилася.
Згодом, уже на початку 1810-х рр. було розпочато нове будівництво кам'яної церкви, цього разу офіційно і з дотриманням необхідних правил будівництва. Церква була одноповерховою, трьохглавою. Будівництво (власне перебудову) закінчено і освячено храм 1813 року — дата, що відтоді є офіційною для відзначення річниць собору (т.ч. 2013 року Спасо-Преображенський храм святкуватиме 200-ліття свого заснування).
У 1913 р. на повторне освячення 100-річного храму приїхав російський імператор з родиною. Цю подію (100-ліття) описала газета «Голос Юга»:
|
|
«У церкві є чимало ікон старих майстрів. Деякі з них нараховують понад півтора століття. Урочисті богослужіння з приводу століття почалися, з'їхалися численні священики, очікується прибуття архієрея...». |
|
У період комуністичної диктатури окупаційна влада закрила собор в рамках антирелігійної кампанії. А 1965 року в його будівлі було відкрито міську картинну галерею.
Після відновлення української незалежності господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року стала релігійна громада Московського патріархату[2], і відтоді служби в ньому не припиняються. Але перші богослужіння по великій перерві пройшли в церкві ще 1991 року.
Тут поховали архієпископа Кропивницького і Олександрійського Московського патріархату Василія та обласного благочинного протоієрея Всеволода Затовського.
31 грудня 2006 року в Спасо-Преображенській церкві Божественну літургію очолив єпископ Кропивницький і Олександрійський Пантелеймон (Романовський). Після служби був відслужений подячний молебень не тільки на честь закінчення 2006 року, але й з нагоди святкування 15-ліття відродження церкви після того, як вона з картинної галереї була знову перероблена під храм. На молебні були присутні настоятелі Покровського, Єлисаветградського храмів[уточнити], а також собору на честь Різдва Пресвятої Богородиці[3].
Недільна школа при церкві разом з єпархіальним управлінням та організацією «Православна Просвіта» регулярно проводять Преображенські читання, катехізаторські курси для священнослужителів єпархії, семінари, конференції, а також благодійні акції[джерело?].
-
Загальний вигляд з вулиці Преображенська -
Вид на паркан і головний вхід -
Пам'ятний знак на відзнаку 2000-річчя Різдва Христового -
.jpg)
- ↑ Гавриил, архиепископ. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической / Архиепископ Гавриил [Розанов] // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса: Городская типография, 1848. — Т. 2. — С. 163.
- ↑ Спасо-Преображенський собор // Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 294
- ↑ КІРОВОГРАД. Спасо-Преображенський собор відзначив 15-ліття від дня відродження[недоступне посилання з липня 2019]м// інф. за 13 січня 2007 року на www.orthodoxy.org.ua «Православіє в Україні», інтернет-видання УПЦ (МП) [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Спасо-Преображенський собор (Кіровоград) на www.wikimapia.org [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]