Перейти до вмісту

Список країн без збройних сил

Вибраний список
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Список країн, які не мають армії)
Країни без регулярних військових сил,
   держави без збройних сил
   держави без постійної армії, але з обмеженими військовими силами

Це список країн без збройних сил. Термін «країна» тут означає суверенні держави, а не залежні території (наприклад, Гуам, Північні Маріанські Острови, Бермудські Острови), оборона яких є відповідальністю іншої країни або альтернативної армії. Термін «збройні сили» стосується будь-якої фінансованої урядом оборони, яка використовується для підтримання внутрішньої та зовнішньої політики відповідного уряду. Деякі з перерахованих країн, наприклад, Ісландія та Монако, не мають постійних армій, але все ще мають неполіцейські військові сили[1][2][3].

Багато хто з 21 країни, перелічені тут, зазвичай мають давні угоди з колишньою країною-окупантом. Угода між Монако та Францією існує щонайменше 300 років.[4][5] Країни-учасниці договору про вільну асоціацію[en] (Маршаллові Острови, Федеративні Штати Мікронезії і Палау) покладаються на оборону Сполучених Штатів та забезпечують розв'язання своїх проблем національної безпеки на щорічних засіданнях Об’єднаного комітету для обговорення питань оборони з Тихоокеанським командуванням США. Андорра має невелику армію і може запросити оборонну допомогу, якщо це необхідно[6][7], тоді як Ісландія має унікальну угоду[en] від 1951 року, яка вимагає від США забезпечувати оборону Ісландії, коли це необхідно, хоча постійні збройні сили там не дислокувалися з 2006 року[8][9].

Решта країн несуть самостійну відповідальність за власний захист і діють або без будь-яких збройних сил, або з обмеженими збройними силами. Деякі країни, зокрема, Коста-Рика та Гренада, пройшли процес демілітаризації[10][11][12]. Інші країни були сформовані без збройних сил, тому що після здобуття незалежності перебували під захистом іншої держави: наприклад, Самоа, яку з 1962 року захищає Нова Зеландія[13].

Країни без збройних сил

[ред. | ред. код]
Країни, де немає офіційних збройних сил
Країна Коментарі Прим.
Андорра Андорра Андорра не має постійної армії, але підписала договори з Іспанією та Францією про свій захист. Вона має невелику добровольчу армію, яка виконує суто церемоніальні функції. Воєнізований підрозділ спеціального призначення GIPA (підготовлений у боротьбі з тероризмом і порятунку заручників) є частиною національної поліції[en]. Оборонну допомогу надають Франція та Іспанія відповідно до неофіційної угоди[a] між трьома країнами. [14][15]
Ватикан Ватикан Має корпус жандармерії для підтримання внутрішнього правопорядку. Швейцарська гвардія, озброєний підрозділ, якому доручено охорону папи, офіційно підпорядковується Святому Престолу, а не державі-місту. Ватикан не має договору про оборону з Італією, оскільки це порушило б нейтралітет Ватикану, але неофіційно італійські збройні сили захищають Ватикан. Палатинську та Дворянську гвардії скасували в 1970 році. [16][17][18][19]
Гренада Гренада Не має постійної армії з часів розформування народно-революційної армії[en] в 1983 році після вторгнення США. Королівська поліція Гренади має воєнізовану спеціальну службу для цілей внутрішньої безпеки. За оборону відповідає Регіональна система безпеки[en] (RSS). [20]
Домініка Домініка У Домініці немає постійної армії з 1981 року. У поліції Співдружності Домініки є загін спеціального призначення та берегова охорона. За оборону відповідає RSS. У разі війни чи інших надзвичайних ситуацій поліція може діяти як військова сила, якщо це проголошено владою. [21][22][23]
Кірибаті Кірибаті Згідно з конституцією, єдиними дозволеними силами є поліція[en], яка включає підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Морський нагляд оснащений стрілецькою зброєю та утримує один Патрульний катер тихоокеанського типу[en] «Teanoai». Допомога на оборону надається Австралією та Новою Зеландією згідно з неофіційною угодою між трьома країнами. [24][25][26]
Ліхтенштейн Ліхтенштейн Скасувала свою постійну армію в 1868 році, бо вона вважалася надто дорогою. Армія дозволена лише під час війни, але такої ситуації ніколи не виникало. Ліхтенштейн містить поліцію тактичного підрозділу[en], оснащеним стрілецькою зброєю для виконання обов'язків щодо забезпечення внутрішньої безпеки. Оборонна допомога надається Австрією та Швейцарією відповідно до неофіційної угоди між трьома країнами. [27][28]
Маршаллові Острови Маршаллові Острови З моменту заснування країни єдиними дозволеними силами є поліція[en], зокрема підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Підрозділ морського спостереження оснащений стрілецькою зброєю та утримує один патрульний катер тихоокеанського типу «Ломор». Відповідно до договору про вільну асоціацію, оборона є обов’язком Сполучених Штатів. [29][30][31]
Науру Науру Згідно з неофіційною угодою між двома країнами, за оборону Науру відповідає Австралія. Існує відносно велика озброєна та допоміжна поліції для внутрішньої безпеки. [32][33][34][35][36]
Палау Палау З моменту заснування країни єдиними дозволеними силами є поліція, зокрема підрозділ внутрішньої безпеки з 30 осіб морського спостереження. Морський нагляд оснащений стрілецькою зброєю та утримує один патрульний катер тихоокеанського типу «Remeliik» та один японський патрульний катер «Kedam[en]». Допомога в галузі оборони надається Сполученими Штатами відповідно до договору про вільну асоціацію. [37][38][39]
Самоа Самоа З моменту заснування країни не було сформовано жодної армії. Є невелика поліція та підрозділ морського спостереження для забезпечення внутрішньої безпеки. Група морського спостереження оснащена стрілецькою зброєю та має патрульний катер тихоокеанського типу. Існують неофіційні оборонні зв'язки з Новою Зеландією, які зобов'язані розглянути будь-яке прохання про допомогу відповідно до договору про дружбу 1962 року. [40][41][42]
Сент-Вінсент і Гренадини Сент-Вінсент і Гренадини Королівська поліція Сент-Вінсент і Гренадини містить два невеликі[b] воєнізовані підрозділи: загін спеціальної служби та берегову охорону, які відповідають за внутрішню безпеку та патрулювання прибережних вод відповідно. Майже всі командери берегової охорони були офіцерами Королівського військово-морського флоту. За оборону відповідає RSS. [20][43][44]
Сент-Люсія Сент-Люсія Королівська поліція Сент-Люсії містить два невеликі воєнізовані підрозділи, що складаються зі 116 осіб: підрозділ спеціальної служби та берегова охорона, обидва підрозділи відповідають за внутрішню безпеку. За оборону відповідає RSS. [20][45][46]
Соломонові Острови Соломонові Острови Зберігала воєнізовані сили до тяжкого етнічного конфлікту, у який втрутилися Австралія, Нова Зеландія та інші тихоокеанські країни для відновлення закону та ладу. З того часу військові сили не підтримуються. Є порівняно велика поліція та підрозділ морського нагляду для забезпечення внутрішньої безпеки. Група морського спостереження оснащена стрілецькою зброєю й містить два патрульні катери тихоокеанського типу «Auki» та «Lata». Допомога в галузі оборони та охорони правопорядку входила до обов'язків RAMSI[en] до 30 червня 2017 року. [47][48][49][50][51]
Тувалу Тувалу З моменту заснування країни жодна армія не була сформована. Існує невелика поліція, яка включає підрозділ морського спостереження для внутрішньої безпеки. Підрозділ морського спостереження оснащений стрілецькою зброєю та утримує патрульний катер тихоокеанського типу «Te Mataili» [52][53]
Федеративні Штати Мікронезії Федеративні Штати Мікронезії На момент заснування країни жодна армія не була сформовано. Єдині дозволені сили — поліція, у складі якої є підрозділ морського спостереження (оснащений стрілецькою зброєю й містить три патрульні катери тихоокеанського типу «FSS Palikir», «FSS Micronesia» та «FSS Independence») для забезпечення внутрішньої безпеки. Оборона є обов'язком Сполучених Штатів відповідно до угоди про вільну асоціацію. [54][55][56]

Країни без постійної армії

[ред. | ред. код]
Країни без постійної армії, але мають обмежені військові сили
Країна Коментарі Прим.
Ісландія Ісландія Немає постійної армії з 1869 року, але є активним членом НАТО. Існувала оборонна угода зі Сполученими Штатами, яка підтримувала Сили оборони Ісландії[en] та військову базу країни з 1951 до 2006 року. Військово-морська авіабаза Кеплавік[en] закрилася наприкінці 2006 року після 55 років служби. Проте США оголосили, що і далі забезпечить оборону Ісландії, але без постійного базування військ у країні. Попри те, що в Ісландії немає постійної армії, у країні діють експедиційні миротворчі сили, система протиповітряної оборони, велика воєнізована берегова охорона, поліцейська служба і тактичний підрозділ. Є також угоди щодо військових та інших операцій безпеки з Норвегією, Данією та іншими країнами НАТО. [57][58][59][60]
[61][62][63]
Вануату Вануату Поліцейські сили Вануату містять воєнізований підрозділ під назвою Мобільні сили Вануату[en] для забезпечення внутрішньої безпеки. Мобільні сили Вануату складаються з майже 300 осіб, які добре озброєні стрілецькою зброєю. [64][65][66]
Коста-Рика Коста-Рика Стаття 12 Конституції[en] забороняє постійну армію з 1949 року. Однак у країні є громадські сили з обмеженим військовим потенціалом, основна роль яких полягає в охороні правопорядку, внутрішній безпеці та командуванні Службою повітряного спостереження. [67][68]
Маврикій Маврикій Маврикій не має постійної армії з 1968 року. Усі військові, поліцейські та охоронні функції виконують 10 000 військовослужбовців, які перебувають на дійсній службі під командуванням комісара поліції. Національна поліція чисельністю 8 тисяч осіб відповідає за забезпечення правопорядку всередині країни. Також існують спеціальні мобільні сили чисельністю 1500 осіб та національна берегова охорона чисельністю 500 осіб, які вважаються воєнізованими підрозділами. Обидва підрозділи оснащені стрілецькою зброєю. [69][70][71]
Монако Монако Відмовилася від загальних військових вкладень у 17 столітті, оскільки розвиток артилерійських технологій зробив її беззахисною, але досі визнає себе володаркою обмежених збройних сил. Хоча оборона є обов'язком Франції, зберігаються два невеликі військові підрозділи; один переважно обороняє принца та судову владу, а інший відповідає за цивільну оборону та гасіння пожеж. Обидва підрозділи добре навчені та оснащені стрілецькою зброєю. Окрім збройних сил для забезпечення внутрішньої безпеки існує збройна національна поліція. [72][73][74][75]
Панама Панама Скасувала свою армію в 1990 році, що було підтверджено одноголосним голосуванням парламенту за зміну конституції в 1994 році. Державні сили Панами складаються з Національної поліції, Національної прикордонної служби, Національної аеронавігаційної служби та Служби інституційного захисту. Вони мають деякий військовий потенціал. [76][77][78]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Коментарі

  1. ↑ договір не обов'язково має бути оформлений письмово, він може бути і неформальною угодою, про це також свідчить «Всесвітня книга фактів» щодо збройних сил країн в цьому списку.[79]
  2. ↑ (у складі 94 особи разом, станом на 2012 рік)
  1. ↑ The Defence Act | Defence and Security Affairs | Subjects | Ministry for Foreign Affairs (англ.). Mfa.is. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
  2. ↑ Direction de la Sûreté Publique / Département de l'Intérieur / Le Gouvernement / Gouvernement et Institutions / Portail du Gouvernement - Monaco (фр.). Gouv.mc. Процитовано 17 червня 2012.
  3. ↑ Comparative Criminology | Europe - Monaco (англ.). Rohan.sdsu.edu. 1 січня 2002. Архів оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2012-04-30 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Monaco signs new treaty with France (англ.). Monaco Consulate. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 27 лютого 2008. [Архівовано 2007-10-21 у Wayback Machine.]
  5. ↑ CIA - The World Factbook [ЦРУ - Всесвітня книга фактів] (англ.). Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  6. ↑ Documento BOE-A-1993-16868 (англ.). BOE.es. 30 червня 1993. Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Andorra Defense Forces - 1990 (англ.). CIA World Factbook. 1990. Процитовано 27 лютого 2008.
  8. ↑ Iceland Defense Force (англ.). Global Security. Процитовано 27 лютого 2008.
  9. ↑ U.S. Military Forces Leaving Iceland (англ.). Usmilitary.about.com. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2009-02-13 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Treaty Establishing the Regional Security System (1996) (англ.). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  11. ↑ Schanche, Don A. (17 березня 1990). Breakup of Palace Guard Helps to Demilitarize Haiti - Los Angeles Times (англ.). Articles.latimes.com. Процитовано 17 червня 2012.
  12. ↑ Costa Rica (англ.). World Desk Reference. Архів оригіналу за 2 листопада 2008. Процитовано 27 лютого 2008.
  13. ↑ Top 10 Countries Without Military Forces | Top 10 Lists (англ.). TopTenz.net. Процитовано 17 червня 2012.
  14. ↑ Andorra. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  15. ↑ El Sometent | Tourism (англ.). Turisme.andorralavella.ad. 17 травня 2011. Процитовано 17 червня 2012.
  16. ↑ Vatican City (англ.). World Desk Reference. Архів оригіналу за 22 листопада 2006. Процитовано 27 лютого 2008.
  17. ↑ Charlies Witke, Review of David Alvarez, The Pope's Soldiers: A Military History of the Modern Vatican, Michigan War Studies Review (January 20, 2012).(англ.)
  18. ↑ Holy See (Vatican City). Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  19. ↑ David Alvarez (2001). The Pope's Soldiers: A Military History of the Modern Vatican Modern War Studies (англ.). University Press of Kansas. ASIN 0700617701.
  20. ↑ а б в Treaty Establishing the Regional Security System (1996) (англ.). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  21. ↑ Overview. 26 countries without armies (англ.). APRED. Процитовано 7 липня 2015.
  22. ↑ The Caribbean: Defence and Security in the Anglophone Caribbean — The Roads to Cooperation(англ.), стор. 113
  23. ↑ Special Service Unit [Архівовано 2021-06-21 у Wayback Machine.](англ.)
  24. ↑ Kiribati Defense Forces – 1991. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 27 лютого 2008.
  25. ↑ Kiribati (англ.). Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  26. ↑ Australian Government, Department of Defence (20 листопада 1943). Operation KIRIBATI ASSIST - Department of Defence (англ.). Defence.gov.au. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
  27. ↑ Background Note: Liechtenstein (англ.). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  28. ↑ Imagebroschuere_LP_e.indd (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013. Процитовано 19 жовтня 2012. [Архівовано 2013-05-16 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Background Note: Marshall Islands (англ.). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  30. ↑ Marshall Islands. www.freedomhouse.org (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 20 червня 2012.
  31. ↑ Top 10 Countries Without Military Forces | Top 10 Lists (англ.). TopTenz.net. Процитовано 30 березня 2013.
  32. ↑ Nauru. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 21 вересня 2008.
  33. ↑ Guns in Nauru: Facts, Figures and Firearm Law. Gunpolicy.org (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2010. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2010-07-18 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Nauru. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  35. ↑ Comparative Criminology | Asia - Nauru (англ.). Rohan.sdsu.edu. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2015-11-21 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Nauru (англ.). Freedom House. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  37. ↑ Palau. Encyclopedia of the Nations (англ.). Процитовано 27 лютого 2008.
  38. ↑ Palau (англ.). Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  39. ↑ U.S. Relations With Palau. Державний департамент США (англ.). 7 лютого 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  40. ↑ Samoa. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 27 лютого 2008.
  41. ↑ Samoa (англ.). State.gov. 1 лютого 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  42. ↑ Samoa (англ.). Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  43. ↑ Comparative Criminology | North America - Saint Vincent and the Grenadines. Rohan.sdsu.edu (англ.). 27 жовтня 1979. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2015-06-22 у Wayback Machine.]
  44. ↑ History. Ministry of National Security, Air and See Port Development, Government of Saint Vincent and the Grenadines (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2013-03-25 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Royal Saint Lucia Police Force (англ.). Rslpf.com. 4 листопада 1961. Процитовано 17 червня 2012.
  46. ↑ Saint Lucian Military statistics, definitions and sources. Nationmaster.com (англ.). Процитовано 17 червня 2012.
  47. ↑ Australian defence presence in solomon islands (англ.). Australian Government Department of Defense. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 27 лютого 2008.
  48. ↑ The Solomons Islands 1998-2003 [Архівовано 2012-05-09 у Wayback Machine.], britains-smallwars.com/(англ.).
  49. ↑ Solomon Islands (англ.). Freedom House. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 17 червня 2012.
  50. ↑ Solomon Islands. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 17 червня 2012.
  51. ↑ Regional Assistance Mission to Solomon Islands - Home (англ.). RAMSI. 26 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  52. ↑ Country Context (англ.). World Health Organization. Архів оригіналу за 26 квітня 2005. Процитовано 27 лютого 2008.
  53. ↑ Archived copy (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2018. Процитовано 8 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  54. ↑ Inspection of Embassy Kolonia, Federated States of Micronesia (ISP-I-02-09) (англ.). Державний департамент США. Архів оригіналу за 29 серпня 2007. Процитовано 27 лютого 2008. [Архівовано 2007-08-29 у Wayback Machine.]
  55. ↑ Micronesia, Federated States of. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 30 березня 2013.
  56. ↑ Micronesia. www.freedomhouse.org (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 19 червня 2012.
  57. ↑ Iceland Defense Force (англ.). Global Security. Процитовано 27 лютого 2008.
  58. ↑ U.S. Department of State: Iceland (англ.). State.gov. 8 листопада 2011. Процитовано 17 червня 2012.
  59. ↑ A press release from the Norwegian Ministry of Foreign Affairs (англ.). Regjeringen.no. 26 квітня 2007. Процитовано 17 червня 2012.
  60. ↑ An English translation of the Norwegian-Icelandic MoU at the website of the Norwegian Ministry of Foreign Affairs (PDF) (англ.). Процитовано 17 червня 2012.
  61. ↑ Norway Post: Norway and Iceland to sign defence agreement [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.](англ.)
  62. ↑ Aftenposten: Norway to help defend Iceland [Архівовано 2011-06-29 у Wayback Machine.](англ.)
  63. ↑ Danmarks Radio (англ.). Dr.dk. 26 квітня 2007. Процитовано 17 червня 2012.
  64. ↑ Vanuatu (англ.). Freedom House. Процитовано 17 червня 2012.
  65. ↑ The Vanuatu Police Force (англ.). Epress.anu.edu.au. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  66. ↑ CIA - The World Factbook [ЦРУ - Всесвітня книга фактів] (англ.). Cia.gov. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 17 червня 2012. [Архівовано 2021-01-09 у Wayback Machine.]
  67. ↑ Costa Rica (англ.). World Desk Reference. Архів оригіналу за 2 листопада 2008. Процитовано 27 лютого 2008.
  68. ↑ El Espíritu del 48. Abolición del Ejército (ісп.). Процитовано 9 березня 2008.
  69. ↑ Background Note: Mauritius (англ.). Державний департамент США. Процитовано 27 лютого 2008.
  70. ↑ Mauritian Military Data (англ.). Nationmaster.com. Процитовано 17 червня 2012.
  71. ↑ CIA - The World Factbook [ЦРУ - Всесвітня книга фактів] (англ.). Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  72. ↑ Monaco signs new treaty with France (англ.). Monaco Consulate. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 27 лютого 2008. [Архівовано 2007-10-21 у Wayback Machine.]
  73. ↑ [1] [Архівовано 2013-12-06 у Wayback Machine.](фр.)
  74. ↑ [2] [Архівовано 2013-08-12 у Wayback Machine.](фр.)
  75. ↑ La Compagnie des Carabiniers de S.A.S. le Prince - Palais Princier de Monaco (фр.). Palais.mc. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 17 червня 2012.
  76. ↑ The Panama Defense Forces (англ.). Library of Congress. Процитовано 27 лютого 2008.
  77. ↑ CIA - The World Factbook [ЦРУ - Всесвітня книга фактів] (англ.). Cia.gov. Процитовано 17 червня 2012.
  78. ↑ Panama military - Flags, Maps, Economy, Geography, Climate, Natural Resources, Current Issues, International Agreements, Population, Social Statistics, Political System (англ.). Photius.com. Процитовано 17 червня 2012.
  79. ↑ Military – note. Всесвітня книга фактів (англ.). Центральне розвідувальне управління. Процитовано 04 вересня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Барбе, Крістоф (2001). La non-militarisation et les pays sans armée: une réalité [Немілітаризація та країни без армії: реальність] (фр.). Флендруз [Во, Швейцарія]: APRED.
  • Барбе, Крістоф (2015). Non-militarisation: Countries without Armies: Identification Criteria and First Findings [Немілітаризація: країни без армії: критерії ідентифікації та перші висновки]. Working Papers from the Åland Islands Peace Institute (англ.). Марієгамн [Фінляндія]: The Åland Islands Peace Institute. Архів оригіналу за 27 травня 2017. Процитовано 18 листопада 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_країн_без_збройних_сил&oldid=44152374