Перейти до вмісту

Співак Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Співак Олександр)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Співак (прізвище).
Ф
Олександр Співак
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Сергійович
Співак
Народження 6 січня 1975(1975-01-06) (50 років)
  Жданов, Донецька область,
Українська РСР, СРСР
Зріст 176 см
Вага 71 кг
Громадянство  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція Півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992–1993 Україна «Сілур» 33 (3)
1994 Польща «Сталь» М 16 (0)
1994 Україна СК «Одеса» 9 (2)
1994–1995 Україна «Чорноморець» 19 (0)
1995–1998 Україна «Шахтар» Д 61 (9)
1997–1998 →  Україна «Шахтар-2» 17 (6)
1998 →  Україна «Сталь» А 1 (0)
1998–1999 Україна «Зірка» 21 (3)
1998 →  Україна «Зірка-2» 2 (0)
1999–2000 Україна «Металург» З 23 (2)
1999 →  Україна «Металург-2» 1 (0)
2000–2007 Росія «Зеніт» 145 (33)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996–1997 Україна Україна (U-21) 8 (0)
2001–2002 Україна Україна 3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олександр Сергійович Співак (нар. 6 січня 1975, Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — колишній український та російський футболіст, що грав на позиції нападника.

Значну частину кар'єри провів у складі петербурзького «Зеніта», разом з яким ставав чемпіоном Росії та володарем кубка ліги. Також провів три матчі за національну збірну України.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився в місті Жданов, сучасний Маріуполь. Почав грати у футбол в 10 років. Вихованець футбольної школи «Новатор» (Жданов) та Училища олімпійського резерву (Донецьк). Перший тренер — І. Бризгін.

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за «Сілур» (Харцизьк), який виступав у Перехідній лізі — четвертому за рівнем дивізіоні. В команді виступав до кінця 1993 року, взявши за цей час участь у 33 матчах чемпіонату, в яких забив три голи.

На початку 1994 року відправився за кордон, підписавши контракт з учасником польської Екстракласи «Сталлю» (Мелець), в якій грав до кінця сезону, зігравши 16 матчів в чемпіонаті.

Влітку 1994 року повернувся на батьківщину, підписавши контракт з першоліговим СК «Одеса», проте провів в команді лише два місяці, після чого став гравцем іншої одеської команди — «Чорноморця», у складі якого зіграв до кінця чемпіонату, ставши віце-чемпіоном України і дійшов до півфіналу кубку.

Влітку 1995 року став гравцем «Шахтаря» (Донецьк), у складі якого ще двічі ставав віце-чемпіоном України, а 1997 року виграв і свій перший трофей — кубок України, зігравши того року у 6 матчах турніру, в тому числі і у фіналі. Щоправда вже з сезону 1997/98 футболіст втратив місце в основі і грав здебільшого за друголіговий «Шахтар-2», а також здавався в оренду в першолігову «Сталь» (Алчевськ).

У сезоні 1998/99 Співак виступав у вищоліговій «Зірці» (Кіровоград), а у наступному — за «Металург» (Запоріжжя).

Влітку 2000 року перейшов до петербурзького «Зеніту», за який відіграв 7 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Зеніта», був основним гравцем атакувальної ланки команди. Довгий час був штатним пенальтистом команди. Разом з пітерцями вигравав чемпіонат Росії 2007 року і Кубок Прем'єр-ліги у 2003. 2006 року в зв'язку з лімітом на легіонерів були змушений прийняти громадянство Росії. Влітку 2007 року був виставлений на трансфер та незабаром оголосив про завершення кар'єри[2].

На початку 2008 року Співак підписав дворічний контракт з «Ростовом». Однак у лютому клуб відмовився від гравця, і Співак вирішив завершити ігрову кар'єру[3][4].

У травні 2008 року футболісту надійшла пропозиція від петербурзького «Динамо», Яке виступало на той момент в зоні «Захід» другого дивізіону. Гравець взяв час на роздуми, і існувала ймовірність його повернення у великий футбол[5]. Проте футболіст не став відновлювати кар'єру, і ця новина продовження не отримала.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Протягом 1996–1997 років виступав за молодіжну збірну України, зігравши за цей час у 8 іграх.

2 червня 2001 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної України в матчі-кваліфікації на ЧС-2002 проти збірної Норвегії, вийшовши на 59 хвилині замість Андрія Воробея. Через два місяці, 15 серпня, Співак знову одягнув футболку національної збірної. Цього разу у товариській грі проти збірної Литви, відігравши перший тайм, після чого в перерві був замінений на Сергія Шищенка.

Після цього за збірну Олександр не грав більше року і лише 7 вересня 2003 року зіграв у матчі-кваліфікації на Євро-2004 проти збірної Вірменії, вийшовши на 69 хвилині замість Геннадія Зубова. Ця третя гра стала останньою для Співака у футболці збірної України. А 2006 року, прийнявши зі своїм співвітчизником та одноклубником Олександром Горшковим російське громадянство, втратив право виступати за збірну[6].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 90minut.pl — 2003.
  2. ↑ Спивак завершил игровую карьеру. Архів оригіналу за 22 жовтня 2007. Процитовано 11 листопада 2013.// Чемпионат.ру, 20 октября 2007 года
  3. ↑ Новость о переходе группы игроков в «Ростов». Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2013.//sports.ru, 13 января 2008 года
  4. ↑ Александр СПИВАК: “ТЕПЕРЬ Я ПЕТЕРБУРЖЕЦ”. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2013.
  5. ↑ ФНК: Российские новости. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2013.
  6. ↑ Горшков и Спивак приняли российское гражданство. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 11 листопада 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Співак_Олександр_Сергійович&oldid=39757072