Статор

Стандартний статор (ліворуч) / Статор ALKA™ (праворуч)

Ста́тор (англ. stator від лат. sto — «стою») — нерухома частина електричної машини, що взаємодіє з рухомою частиною — ротором та виконує завдання магнітопроводу, яка зустрічається в електричних генераторах, електродвигунах, тощо.

В електродвигуні статор створює магнітне поле, яке приводить в рух обертовий якір; у синхронному генераторі статор перетворює обертове магнітне поле на електричний струм.

Статор може містити постійні магніти, або електромагніти. У разі, коли статор є електромагнітним, обвитка що утворює магнітне поле, називається обвиткою збудження, обвиткою підмагнічування або індуктором.

Статор складається з осердя та станини. Осердя виготовляється з ізольованих лаком листів електротехнічної сталі, що складені в пакети і закріплені в станині. У пази осердя прокладається статорна обвитка.

У пристроях, що працюють від рідини, статор направляє потік рідини до або від обертової частини системи.

Інколи статор виконує додаткові технологічні завдання. Наприклад, статор флотаційної машини — нерухомий багатолопатевий спрямувальний апарат, призначений для рівномірного розподілу у флотаційній камері потоку пульпи, а також для додаткового диспергування повітряної фази.

У турбіні складова статора містить лопаті або напрямні, які використовуються для перенаправлення потоку рідини. До таких пристроїв відносяться парова турбіна і гідротрансформатор. У статорі механічної сирени є один або кілька рядів отворів, які пропускають повітря в ротор; керуючи потоком повітря крізь отвори, звук сирени оповіщення можна змінити. Статор може зменшити турбулентність і обертальну енергію, яку створює осьовий вентилятор турбіни, забезпечуючи стійкий потік повітря з меншим числом Рейнольдса.

Див. також

• Ротор
• Магнітопровід
• Магнітне коло

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.