Стефан Душан
Стефан Урош IV Душан | |
---|---|
серб. Стефан Урош IV Душан | |
Король сербів і ромеїв | |
Початок правління: | 1331 |
Кінець правління: | 1355 |
Інші титули: | Цар сербів і греків |
Попередник: | Стефан Урош III Дечанський Неманич |
Наступник: | Стефан Урош V Неманич |
Дата народження: | 26 липня 1308 |
Місце народження: | невідомо[1] |
Дата смерті: | 20 грудня 1355[2] (47 років) |
Місце смерті: | Девол (округ) |
Поховання | Церква Святого Марка[d][2] і Monastery of the Holy Archangelsd |
Дружина: | Олена Болгарська |
Династія: | Неманичі |
Батько: | Стефан Урош III Дечанський Неманич |
Мати: | Феодора, болгарська царівна |
Стефа́н У́рош IV Ду́шан (також Душан Могутній, серб. Стефан Урош IV Душан Силни, 1308—1355) — сербський король (1331—1346 роки) з роду Неманичів, у 1346-1355 роках — цар сербів і греків.
Титулував себе: імператор і автократ сербів, греків, болгар і албанців. А також великий король (серб.: Велики краљ).
Внаслідок ряду успішних воєн під його проводом Сербське королівство стало найсильнішою державою регіону, включивши до свого складу значну частину Балканського півострова, і перетворилося в потужного конкурента Візантійської імперії. За правління царя Стефана у країні була проведена кодифікація права (зокрема, був створений «Законник» — звід юридичних норм середньовічної Сербії), набула поширення візантійська культура.
Освіту здобув в Константинопольському університеті.
Стефан Душан — син короля Стефана Уроша III Дечанского (1321-1331) і дочки болгарського царя Смільця (1292-1298 роки). Стефан Урош III підняв заколот проти свого батька, короля Стефана Уроша II Милутина, був осліплений, кинутий у в'язницю, а потім разом із дружиною та сином, маленьким Стефаном, висланий у Константинополь. Аж до 13 років Стефан жив і виховувався у Константинополі.
Ще до сходження на престол прославився в битві під Вельбуджі (1330 рік), де сербські війська розбили болгар, а болгарський цар Михайло Шишман був захоплений у полон.
У 1331 році Стефан скинув свого батька з престолу і, очевидно, позбавив його життя. «Удушення короля Дечанського» стало одним з найвідоміших сюжетів сербського фольклору. Звідси походить і похмуре прізвисько Стефана — «Душан»[3]. У тому ж році новий сербський король одружився з сестрою нового болгарського царя Івана Александра Єленою, завдяки чому був забезпечений тривалий мир між двома слов'янськими державами.
Внаслідок ряду воєн із Візантією та Угорщиною Стефану Душану вдалося створити величезну державу, в межі якої входили Македонія, Епір, Фессалія, частина Фракії. Відображенням цього стала у 1346 його коронація як Царя сербів і греків при одночасному встановленні в Сербській православній церкві патріархату. У 1349 році видав так званий «Законник Стефана Душана» — збірку законів Сербії. Син Стефана Душана, Стефан Урош V, був останнім королем Сербії.
-
Стефан Дечанський, батько Стефана Душана. Фреска
-
Альфонс Муха. «Коронація сербського царя Стефана Уроша IV Душана як імператора Східної римської імперії»
-
Цар Душан у Дубровнику
-
Сербська держава за Стефана Душана (1350)
-
Монета Стефана Душана
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Tadeusz Wasilewski. Historia Jugosławii. — s. 117.
- Велика енциклопедія Кирила та Мефодія, 2003.
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |