Суходіл (Луганський район)
| село Суходіл | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Луганський район |
| Тер. громада | Луганська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44060010230055407 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1695 |
| Населення | 402 |
| Площа | 0,95 км² |
| Густота населення | 423,16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93655 |
| Телефонний код | +380 6472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°34′23″ пн. ш. 39°34′36″ сх. д. / 48.57306° пн. ш. 39.57667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
42 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93654, с. Миколаївка |
| Карта | |
  Суходіл | |
 Суходіл | |
| Мапа | |
| |
Суходіл (1962—2016 р. — Піо́нерське) — село в Україні, у Луганській міській громаді Луганського району Луганської області. Населення становить 402 осіб. З 2014 року є окупованим.
У XVIII столітті на місці села в урочищах Холодів Яр та Суха Балка існували зимівники Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, що і дали початок селу.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Суходіл Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 580 осіб (283 чоловіків та 297 жінок), налічувалось 74 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Суходільської волості, мешкало 787 осіб, налічувалось 149 дворів, існували православна церква, лавка, цегельний та черепичний заводи[2].
За даними перепису 2001 року населення села становило 402 особи, з них 56,22 % зазначили рідною мову українську, 42,04 % — російську, а 1,74 % — іншу[3].
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
- Погода в селі
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2258) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
