Сім'янцев Валентин Іванович

Валентин Іванович Сім'янцев
Валентин Іванович Сім'янцев
	Валентин Сім'янцев у 1920 році.
Псевдо	Сім’янців, Сімянцев
Народився	23 квітня (5 травня) 1899; Великий Бурлук, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	15 лютого 1992 (92 роки) ; Філадельфія, Пенсільванія, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Громадянство	Російська імперія →; УНР →; Чехословаччина →; Німеччина →; США
Національність	українець
Діяльність	військовий, інженер-гідротехник, скульптор
Alma mater	Українська господарська академія
Військове звання	Сотник Армії УНР
Батько	Іван Якович Сім'янцев
Мати	Марія Самійлівна (Давиденко) Сім'янцева
Родичі	брат Сім'янцев Олекса Іванович
Нагороди
	; Висловлювання у Вікіцитатах; ;

Валенти́н Сім'я́нцев (Сім'янців, Сімянцев) (Великий Бурлук, 23 квітня [5 травня] 1899(18990505) — 15 лютого 1992, Філадельфія) — військовий, скульптор родом із Харківщини, за фахом інженер-гідротехнік. Військове звання — сотник Армії УНР (підвищений у повоєнні роки).

Життєпис

Валентин Іванович Сім'янцев народився 23 квітня (5 травня) 1899 року, у слободі Великий Бурлук Вовчанського повіту Харківської губернії (тепер райцентр Харківської області) у сім'ї міщанина з міста Вовчанську Івана Яковича Сім'янцева та його законної дружини Марії Самійлівни (Давиденко) Сім'янцевої.^[1]

Закінчив Великобурлуцьку 2-класну школу (1911), Великобурлуцьку вчительську семінарію (1914), Липковатівську сільськогосподарську школу (1918). В українській армії від 1918 року: служив за часів Центральної Ради, Української Держави та Директорії. В період Перших визвольних змагань — спочатку козак 2-ї чоти кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний 3-ї сотні («Богданівської») полку Чорних запорожців.

Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

1920 року інтернований до Польщі. Навчався в Спільній юнацькій школі (1921—1923). 1923 року нелегально перейшов кордон до ЧСР. Закінчив матуральні курси при Українському громадському комітеті (1924) та Українську господарську академію (Подєбради, 20 серпня 1929; дипломний проект захистив з дуже добрим успіхом).

На еміграції в Чехо-Словаччині, Німеччині і США.

Помер 15 лютого 1992 року в місті Філадельфія, США. Похований на Українському православному цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).

Творчий доробок

Серед його творчого доробку — портрети, плакати, композиції. Автор погруддя на могилі генерал-поручика Армії УНР Петра Дяченка.

Автор спогадів:

«Спогади богданівця» (Нью-Йорк: Червона Калина, 1963),
«В Зимовому поході» (За Державність: Матеріали до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Зб. 10. — С. 108—128; Зб. 11.— 1966.— С. 206—227),
«Студентські часи. Спогад» (Вашингтон, 1973),
«Роки козакування, 1917—1923 (спогади)» (Філадельфія, 1976; видано у видавництві Пропала грамота під назвою «Чорні запорожці» у 2021 році)
«Інженер емігрант у Чехо-Словаччині» (Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978)

та інших праць у журналах «Тризуб», «Вісті комбатанта», «Дороговказ» (видання СБУВ) та ін.

Вшанування

4 серпня 2020 року на фасаді Великобурлуцького краєзнавчого музею було відкрито меморіальну дошку^[2].
У квітні 2021 року видавництво «Пропала грамота» перевидала спогади у книзі під назвою «Чорні запорожці»^[3].
30 серпня 2022 року у місті Мерефа вулицю Матросова перейменували на вулицю Валентина Сім'янцева.^[4].
26 грудня 2023 року в смт. Великий Бурлук провулок Пушкіна перейменували на провулок Братів Сім'янцевих (на честь Валентина Сім'янцева та його брата Олекси).^[5]

Галерея

Могила на цвинтарі Баунд Брук. США
Меморіальна дошка на фасаді краєзнавчого музею

Література

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сім'янцев Валентин Іванович

Сім'янців Валентин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Коваленко Сергій. Сім'янців Валентин Іванович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
Білокінь С. Сім'янцев Валентин // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
Одіссея богданівця Валентина Сімянціва. З книги Р. Коваля «Багряні жнива Української революції», 2005
Холодний Яр. Історичний клуб^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Руденко В. Козак Валентин Сім'янцев // Історична правда.

Примітки

↑ Державний архів Харківської області
↑ Встановлено меморіальну дошку Валентину Івановичу Сім'янцеву
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-06-13 у Wayback Machine.]
↑ Солодовнік, Марія (6 вересня 2022). Мереф'янська громада позбулася російських назв вулиць. Суспільне. Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 18 жовтня 2022.
↑ У населених пунктах Великобурлуцької громади на Харківщині перейменували 20 вулиць

[1] Державний архів Харківської області

[2] Встановлено меморіальну дошку Валентину Івановичу Сім'янцеву

[3] Архівована копія. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-06-13 у Wayback Machine.]

[4] Солодовнік, Марія (6 вересня 2022). Мереф'янська громада позбулася російських назв вулиць. Суспільне. Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 18 жовтня 2022.

[5] У населених пунктах Великобурлуцької громади на Харківщині перейменували 20 вулиць

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]